Вбиті росією. Василь Лапчук був уродженцем Львівщини. Кадровий військовий. Мав псевдо Архітектор людських душ, яке йому дали за довіру та ефективність у моральній підтримці підлеглих. Підполковник Лапчук загинув внаслідок ракетного обстрілу у Добропіллі. У нього залишилися дружина і троє дітей.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Василь Лапчук
Загиблі Захисники України: Василь Лапчук
Підполковник Василь Лапчук народився 19 березня 1985 року в селі Пісочна на Львівщині. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та Національний університет оборони України імені Василя Черняховського. Присвятив життя військовій службі.
Був заступником командира у 703-й окремій бригаді підтримки (раніше – 703-й окремий полк оперативного забезпечення). Згодом – заступником командира з морально-психологічного забезпечення у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. В останній місяць служби обіймав посаду старшого офіцера групи психологічного відновлення управління психологічної підтримки персоналу в Оперативне командування “Захід”.
Мав псевдо Архітектор людських душ, яке йому дали за довіру та ефективність у моральній підтримці підлеглих.
«Василь був справжнім офіцером, любив людей, побратимів. Безмежно любив батьків та дітей, але найбільше – Україну. І за неї віддав життя. Завжди помічав здобутки підлеглих та відзначав їх. Для себе ж найвищою нагородою вважав довіру, честь та повагу. Завжди сповнений нових ідей та ініціатив, енергії для їхнього втілення», – сказала подруга Світлана Андрейчикова.
Василь Лапчук поліг 20 вересня 2024 року в місті Добропілля Донецької області внаслідок ракетного обстрілу. Йому було 39 років.
«Його улюбленою піснею була «Яворина». Слова з неї ми написали у нього на стелі: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну. Певно, в цьому і є та найважча провина моя», – розповіла сестра Марія
Захисника нагородили орденом Данила Галицького, нагрудним знаком «Учасник АТО» та «Знак пошани», медалями за 10, 15 і 20 років сумлінної служби, «За жертовність і любов до України», орденом святого великомученика Юрія Переможця та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали Василя в рідному селі.
У нього залишилися батьки, сестра, дружина та троє дітей.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
