Історія порятунку пані Ольги з Костянтинівки – одна із багатьох щемливих історій, які відбуваються в Україні сьогодні щодня. На жаль, не всім героям страшних сюжетів вдається вижити. А цій жінці – пощастило!
Про пані Ольгу розповіли у гуманітарній місії «Проліска», яка допомагає з евакуацією мешканців прифронтових населених пунктів – зокрема, Донеччини і Дніпропетровщини, передають “Новини України – НСН“.
Історія порятунку пані Ольги з Костянтинівки
Пані Ольга не пам’ятає, скільки часу пролежала під завалами. Лише темрява, пил і крики десь далеко. А потім — тиша. І біль.
Вона – тендітна жінка, яка пережила те, чого ніхто не повинен бачити. Її дім у Костянтинівці зруйнував вибух. Вона опинилася під уламками власної квартири. Коли рятувальники витягли її — на тілі не було живого місця. Струс мозку, травми голови, переламані ребра… Але вона дихала. Вона жила.
У лікарні Краматорська медики сказали: «Вона без документів, ми не знаємо, хто вона».
Коли співробітниця Гуманітарної місії “Проліска” зайшла до палати, побачила жінку з розбитим тілом, але з поглядом, у якому ще тліло життя. І навіть у напівпритомному стані пані Ольга тихо прошепотіла свій ідентифікаційний код і серію паспорта. Вона пам’ятала кожну цифру — як ниточку, що тримає її до життя.
Ми зрозуміли: цю людину не можна залишити. Її треба повернути до життя — крок за кроком, документ за документом, подих за подихом, – кажуть у «Пролісці»
Того ж вечора до місії звернувся чоловік, який розшукував свою маму. Він розповів, що її дім у Костянтинівці зруйновано під час обстрілу, і є підозра, що вона може бути серед поранених у лікарні.
І сталося диво: виявилося, що ця жінка і є його матір’ю.
Коли пані Ольгу виписали, повертатися їй було нікуди. Дім перетворився на попіл, а серце — на суцільний біль. Документів не лишилось. Але тоді поруч з’явилися люди, які не дозволили їй залишитися самій. Волонтери церкви допомогли знайти прихисток у шелтері, а команда Гуманітарної місії «Проліска» за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні допомогла відновити все втрачене: паспорт, ідентифікаційний код, банківську картку, пенсійне посвідчення, закордонний документ.
Сьогодні пані Ольга знову вчиться ходити. Повільно, тримаючись за поручень, вона робить перші кроки після пекла. Коли ми приїжджаємо, вона усміхається й каже: «Я не знаю, як вижила. Але тепер знаю — не сама». Її очі — це очі тисяч людей, які пройшли крізь війну і вижили лише тому, що поруч опинився хтось, хто простягнув руку. Ця історія — не просто про біль. Це історія про людяність, про віру, про диво, яке народжується там, де є співчуття. Навіть серед руїн війни життя продовжується. Бо поруч є ті, хто не дає згаснути надії, – кажуть у «Пролісці»
Ще новини України: Хоробро працювали в гарячих точках Дніпропетровщини і Донеччини: про вбитих російським дроном журналістів розповіли у «Пролісці»
