177 днів український військовий лежав заблокований у руїнах заводу, оточений росіянами, без жодного виходу. На його очах загинули побратими. Надії на порятунок майже не було. Але Захиснику вдалося вижити.
Матеріал про українського військового оприлюднило видання Washington Post.
Він виживав на їжі, яку скидали дронами, — і щотижневих голосових повідомленнях від дружини, які тримали його ДУХ.
177 днів український військовий лежав заблокований у руїнах заводу, оточений росіянами
38-річний Роман Монгольд зайшов у Вовчанськ 24 березня 2025 року. 4 пляшки води, консерви, гранати, сигарети, автомат — і написана від руки молитва від дружини, захована в бронежилет.
Росіяни вже оточували місто.
Точилися важкі бої. Фронтом стали будівлі. Без окопів — лише квартири й заводи. Бої переходили з кімнати в кімнату. Дрони полювали на все, що рухалося. Дороги заміновані, мости зруйновані, шляхи відходу зникли.
Побратими навколо Романа гинули.
“Жору” вбили. Побратим “Боксера” загинув. “Медика” поранили під час евакуації. “Ярому” застрелили, коли він біг. Позиції одну за одною захоплювали. Завод наповнювався тілами.
Потім прийшов Андрій, 28 років. Він вийшов забрати дроновий скид — куля влучила в коліно. Роман наклав турнікети, давав йому знеболювальне, виймав личинки з рани, поки інфекція поширювалася.
Втеча була неможливою.
Щоб вийти, їм треба було перетнути заміновані вулиці, уникнути тепловізійних дронів, дістатися річки, а потім перепливти її. Андрій не міг іти. Роман не міг його нести. Вони залишилися.
Наприкінці серпня Андрій помер у нього на руках.
Роман молився, просив Бога пробачити його, поклав тіло в мішок, скинутий дроном, підписав його ім’ям і накрив камінням.
Він спостерігав за росіянами з розбитого вікна, передавав їхні позиції, стріляв, ховався в підвалах, коли били дрони. Каністри — для води. Сміттєві пакети — як туалет. Так минали тижні.
Щонеділі він чув голос своєї дружини.
Командир вмикав повідомлення по рації. “Ми чекаємо на тебе… без тебе все сіре.” Він відповідав: “Я живий… я сумую… я хочу додому.”
Його вдалося врятувати
На 177-й день прийшов наказ: бігти.
4:30 ранку. Він одягнув шолом Андрія, перетнув завод, дістався річки, плив під вогнем і вибрався, поки дрони крок за кроком вели його.
Він повернувся додому. Розповів дружині все.
Досі тримає шолом Андрія на полиці — не в змозі повернути його родині.
Зараз Роман знову на фронті….
Можливо, вам також буде цікаво: Розвідка в лігві ворога: як зв’язкова Шухевича Марія Римик шокувала окупанта
