Нещодавно народна депутатка України Мар’яна Безугла, відома своєю скандальною поведінкою, заявила, що у неї синдром Аспергера. Це розлад із спектра аутизму. Фахівці розповіли, як він проявляється. Зокрема, коментар надав психіатр Олександр Іванов.
Безугла заявила, що у неї синдром Аспергера
Народна депутатка Мар’яна Безугла, яка відома своїми скандальними висловлюваннями, розповіла, що має синдром Аспергера, та пояснила, як це впливає на неї. Про це вона написала в коментарях під дописом керівниці комунікацій Інституту економічних досліджень Олени Шкарпової у Фейсбуці, передають «Новини України – НСН».
Аспергер чи нейрорізне мислення, – написала про свій діагноз Безугла
Депутатка пояснила, що відчуває емоції інакше і має високий поріг страху, а брехня для неї – майже неможлива.
“Наше мислення дійсно відрізняється. Я думаю через структури, алгоритми, логіку. Факти й спостереження накладаються у свідомості, наче дані у базі, і з них формується висновок – побудований на змінних, які я врахувала”, – написала вона
Що таке синдром Аспергера
Синдром Аспергера – це розлад із спектра аутизму, що характеризується труднощами в соціальній взаємодії, особливостями сприйняття інформації, підвищеною увагою до деталей та схильністю до системного мислення. Люди з цим синдромом зазвичай мають нормальний або високий інтелект і не мають порушень мовлення, але можуть відчувати труднощі з розумінням емоцій інших і зчитуванням соціальних сигналів. Сьогодні термін часто замінюють на поняття “аутизм без порушень інтелекту” або “аутизм високого функціонування”.
Психіатр Олександр Іванов пояснив, що людина з синдромом Аспергера – це людина, яка не розуміє емоцій інших людей.
Прикмета – вони анемічні, у них відсутня міміка. Якщо міміка присутня, значить це – не синдром Аспергера, в принципі, – сказав він
Фахівець додає, що є схожі розлади. Також він наголосив, що люди, у яких синдром Аспергера – не хворі. Це скоріше особливість сприйняття та поведінки.
За даними психіатра, синдром Аспергера – особливий стан, що належить до спектра аутизму, але довго не сприймався як щось клінічне.
