Боротьба за ЗАЕС – один із ключових пунктів так званого мирного плану Трампа. Чому Росія і США так сильно зацікавлені у тому, щоб відстояти свою позицію? І чому для України від результату боротьби залежить економічне майбутнє?
Своїми думками поділився аналітик, голова правління Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко, передають «Новини України – НСН».
Чому боротьба за ЗАЕС – це боротьба за майбутнє України?
Нижче – текст аналітика.
Запорізька АЕС: чому боротьба за станцію — це боротьба за економічне майбутнє України
Одне з найгостріших і водночас найменш проговорених питань у мирних переговорах — доля Запорізької атомної електростанції. Формально мова йде про безпеку, контроль і міжнародні гарантії. Але за цими словами стоїть куди більш цинічна і водночас визначальна реальність: ЗАЕС — це актив вартістю десятки мільярдів доларів, який здатен визначити економічну модель повоєнної України.
Росія хоче залишити станцію під своїм контролем.
Україна пропонує модель спільного управління зі США.
І кожна зі сторін чудово розуміє: хто володіє ЗАЕС — той володіє енергетичним серцем регіону.
ЗАЕС — це не “об’єкт інфраструктури”. Це 50 мільярдів доларів
Запорізька АЕС — найбільша атомна електростанція в Європі. Якщо уявити, що сьогодні потрібно побудувати аналогічну з нуля, її вартість складе приблизно 50 мільярдів доларів.
Світова формула проста:
- 8–10 тисяч доларів за 1 кВт встановленої потужності
- ЗАЕС має близько 6 000 МВт, тобто 6 мільйонів кіловат.
Множимо — і отримуємо астрономічну суму, яку Україна в умовах війни та руйнувань не зможе відтворити десятиліттями.
Тобто станція вже сьогодні — це подарунок історії, який або стане фундаментом відновлення країни, або перетвориться на джерело прибутків для сторонніх гравців.
180 мільярдів гривень на рік — реальна ціна ЗАЕС
У 2021 році, до окупації, Запорізька АЕС виробила 34 ТВт·год електроенергії.
Якщо перерахувати це за цінами 2025 року, то вийде приблизно: > ≈ 180 мільярдів гривень щороку
Це:
- більше, ніж річний бюджет більшості українських областей,
- більше, ніж Україна отримує від багатьох міжнародних програм,
- і співмірно з витратами на частину сектору оборони.
Фактично, одна станція може:
- фінансувати відновлення промисловості,
- знижувати тарифи,
- давати дешеву електроенергію для металургії, хімії, машинобудування,
- і заміщувати імпорт енергії, який висмоктує валюту з країни.
Чому США так зацікавлені?
Пропозиція “спільного управління” зі США — це не про благодійність.
Для американських фінансово-технологічних груп ЗАЕС — це:
- гарантовані гігавати дешевої енергії,
- можливість розміщення дата-центрів,
- криптоферм,
- хмарних сервісів,
- індустрії ШІ.
Для умовного Віткофа це може бути просто: > «Поставити сервери біля реактора і майнити цифрове золото»
Для України ж — це зовсім інше.
Для України ЗАЕС — це не крипта, а виживання
Для нас Запорізька АЕС — це:
- база відновлення промисловості,
- дешевий струм для бізнесу,
- конкурентні тарифи,
- менша залежність від імпорту,
- економія коштів фондів відновлення,
- і ключ до запуску економіки.
Якщо ми втратимо контроль над ЗАЕС — ми не просто втратимо електростанцію.
Ми втратимо шанс на власну економічну модель після війни.
Тому битва за ЗАЕС — це не технічне питання. Це не про диспетчерів і турбіни.
Це про те, хто контролює:
- грошові потоки,
- промислове відродження,
- і енергетичну незалежність України.
Запорізька АЕС — це не просто об’єкт.
Це енергетичний сейф на десятки мільярдів доларів.
І саме тому вона стала одним з ключових фронтів у переговорах про мир.
Ще новини України: Росія вимагатиме суттєвих змін до «мирного плану» України і США – Bloomberg
