Тиск на Банкову в західних ЗМІ триває. Зокрема, видання Bloomberg пише про те, що героїчний образ Зеленського зазнав краху після останніх подій, пов’язаних із спробою взяти під контроль антикорупційні органи. Автор матеріалу зазначає, що президенту України необхідно щось робити зі своїм оточенням. Також він підкреслює: українці – не росіяни. І пояснює, у чому основна різниця…
Про це «Новини України – НСН» повідомляють з посиланням на Bloomberg.
Нижче – повний текст статті аналітика Марк Чемпіон у Bloomberg.
Героїчний образ Зеленського зазнав краху після останніх подій
Президент України, комік, який став воєнним лідером у стилі Черчилля, Володимир Зеленський, відмовився від свого рішення взяти під контроль антикорупційні органи країни. Це відвернуло потенційну катастрофу для його держави, і він заслуговує певної похвали за цей розворот. Але що тепер з ним робити?
Героїчний образ Зеленського зазнав краху. Його помилка має нагадати, що до повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року він не був популярним президентом, маючи рейтинг схвалення приблизно на рівні 25%. Саме його реакція на війну, щира і мужня, а також блискуче організована його президентською командою, сформованою з працівників його колишньої телекомпанії «Квартал 95», зробила його геополітичною зіркою.
Цей романтичний образ, відображений у його футболках кольору хакі та легендарній відповіді на пропозицію США про евакуацію в перші години бойових дій — «Мені потрібні боєприпаси, а не транспорт» — не мав згаснути. Але корупція, яка процвітала під прикриттям воєнного стану, була викрита і тепер не може залишитися непоміченою.
Українці принципово відрізняються від росіян
Ключ до розуміння, чому ця нація так затято бореться, полягає в усвідомленні того, що навіть російськомовні українці із родичами по той бік кордону, принципово відрізняються від росіян у тому, як хочуть жити. Бути українцем — це не лише про місце чи мову, а про відмову знову стати підданими, керованими репресивним, клептократичним режимом по сусідству.
Ця боротьба триває десятиліттями, якщо не століттями. Після розпаду Радянського Союзу вона включала два народні повстання проти корумпованих еліт, які легко підкупалися Москвою. Помаранчева революція 2004 року скасувала вибори, вкрадені кандидатом, якого підтримував Путін, надзвичайно корумпованим Віктором Януковичем. У 2014 році, після того як Янукович таки став президентом, його повалили під час революції на Майдані, спровокованої його відмовою під тиском Путіна підписати угоду про асоціацію та торгівлю з Європейським Союзом.
Війна є продовженням цієї боротьби. Боротьба українців ніколи не стосувалася лише суверенітету, а була також примушення власних клептократичних еліт України до встановлення демократії європейського зразка та ринкової економіки, керованої верховенством права. Створення після 2014 року незалежного слідчого органу, прокуратури та суду для розслідування високопосадової корупції було ключовим для досягнення цієї мети.
Тож коли Зеленський минулого тижня взяв ці інституції під свій контроль під приводом усунення російського впливу, він не просто повернув назад важко здобутий прогрес. Діючи так, як зробив би Кремль, він поставив під сумнів саму причину, заради якої багато хто з тих, хто воює і гине на фронті, пішов добровольцем.
Протести проти закону свідчать, що Україна відрізняється від Росії: замість придушення демонстрацій Зеленський відступив. Проте ухвалення нового законопроєкту не гарантоване, адже до 70 депутатів «Слуги народу» можуть не підтримати його через страх розслідувань.
Що робити Зеленському?
Зараз закликати Зеленського до відставки недоцільно, адже вибори під час війни розкололи б країну, що вигідно Росії.
Тим не менш, Зеленський повинен перетворити цю помилку на можливість, якщо він хоче зберегти те, чого досяг, проявивши себе справжнім лідером під час війни.
Останні події викрили реальність корупції воєнного часу, зокрема в оборонній промисловості, та її проникнення на найвищі рівні. Настав час провести чистку, і якщо це означає розрив із найближчими друзями, то хай буде так.
Також пора задуматися, чи не потребує перестановки тісне коло радників президента, які фактично керували країною з 2022 року, більше, ніж його уряд, який минулого тижня отримав нового прем’єр-міністра. Незалежно від того, чи заохочували його помічники до захоплення антикорупційних органів, чи не змогли відмовити його від цього кроку, вони не послужили йому добре.
Українці повинні бачити, що Зеленський та його команда поділяють їхні демократичні прагнення, якщо хочуть зберегти стійкість набору добровольців і бойовий дух на передовій перед обличчям дедалі жорстокішого російського наступу. І в той час, коли Київ просить іноземних союзників покрити витрати не лише на додаткову зброю, а й на підвищення зарплат своїм військовим, вони також повинні це бачити. Безсумнівна мужність Зеленського та його вміння створювати історії більше не є достатніми.
Ще новини України: Трамп і Зеленський розглядають мегаугоду щодо американської зброї
