Постать дня: Євген Грицяк – незламний дух Норильського повстання, помер 14 травня 2017 року

Його доля – це історія мужності, самопожертви та віри в ідеали, які він проніс через пекло радянських концтаборів, ставши одним із лідерів Норильського повстання 1953 року – першого масштабного спротиву в’язнів ГУЛАГу.

Євген Грицяк: юність і перші кроки в боротьбі

Євген Грицяк зростав у селі на Покутті, де з дитинства вбирав любов до України. Ще юнаком, під час німецької окупації, він навчався в торговельній школі у Снятині та долучився до молодіжної організації ОУН (мельниківського крила). Ця організація готувала молодь до боротьби за незалежність України, виховуючи патріотизм і готовність до самопожертви. У 1944 році, коли радянська армія повернулася на західноукраїнські землі, 18-річного Євгена мобілізували до Червоної армії. Він воював у штрафній роті, отримав тяжке поранення, але заслужив медалі «За відвагу» та «За перемогу над Німеччиною». Проте ці нагороди не врятували його від репресій.

У 1949 році радянська влада дізналася про його зв’язки з ОУН. Євгена заарештували, звинувативши в антирадянській діяльності. Вирок був суворим – смертна кара, яку згодом замінили на 25 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Так почався його шлях через пекло радянської каральної системи – від Джезказгану до Норильська, від Владимирського централу до Мордовії.

Норильське повстання: бунт проти нелюдських умов

Норильське повстання 1953 року стало переломним моментом у житті Грицяка та історії ГУЛАГу. Ув’язнені Норильського концтабору (Горлагу), де переважали українці (близько 70% в’язнів), зазнавали нелюдських умов: виснажлива праця на будівництві гірничо-металургійного комбінату, голод, тортури та свавілля адміністрації. Смерть Сталіна в березні 1953 року дала в’язням надію на послаблення режиму, але замість цього репресії посилилися. Остання крапля – розстріл конвоєм групи в’язнів 25 травня 1953 року – підняла хвилю обурення.

Євген Грицяк став одним із п’яти лідерів повстання у 4-й зоні Горлагу. Він закликав в’язнів до страйку, відмовившись повертатися в бараки після роботи. На мітингу, який зібрав тисячі в’язнів, Грицяк висунув вимоги: скорочення робочого дня, припинення тортур, дозвіл на листування та побачення, а також приїзд комісії з Москви для розгляду їхніх скарг. Повстання охопило шість табірних зон, у ньому взяли участь від 16 до 20 тисяч в’язнів різних національностей – українців, балтійців, кавказців.

Грицяк, натхненний ідеями ненасильницького спротиву, наполягав на мирних методах боротьби. «Я зрозумів, що з енергії, яка ламає і знищує, ніколи не вийде нічого доброго», – згадував він згодом, уже після вивчення філософії Махатми Ганді. Під його керівництвом в’язні вивішували гасла, як-от «Нас убивають і морять голодом», і тримали страйк протягом 69 днів – найдовшого в історії ГУЛАГу. У жіночій зоні українки вивісили прапор із написом «Свобода народам і людині!».

4 липня 1953 року адміністрація поставила ультиматум: вихід за зону або розстріл. Щоб уникнути кровопролиття, Грицяк прийняв важке рішення вивести в’язнів за зону. Найдовше трималася 3-тя зона, де повстання придушили лише 4 серпня, розстрілявши 56 в’язнів. Хоча повстання не досягло всіх цілей, воно змусило владу піти на поступки: табірний режим дещо пом’якшили, а Норильське повстання разом із пізнішим Воркутинським підірвало основи репресивної системи ГУЛАГу.

Йога і духовний опір

У таборах Грицяк не лише боровся за права в’язнів, а й шукав внутрішню силу. Він захопився індійською йогою, побачивши, як інший в’язень, Веніамін Дужинський, практикував дихальні вправи та стійку на голові. Грицяк вивчав брошури з йоги, які потрапляли до табору, і згодом став переконаним послідовником ненасильницького спротиву та здорового способу життя. «Ці знання мене так захопили, що я навіть у листі до матері написав, що мені пощастило отримати другий строк, бо саме тоді я долучився до йоги», – згадував він. Йога допомогла йому вистояти фізично та духовно в нелюдських умовах.

Другий арешт і подальша боротьба

У 1956 році Грицяка звільнили за постановою Президії Верховної Ради СРСР, але йому заборонили повертатися до Західної України. Він оселився в Караганді, де працював на заводі. Проте в 1959 році його заарештували вдруге, звинувативши у створенні осередку ОУН у Вінниці та в керівництві Норильським повстанням. Без суду його відправили відбувати залишок 25-річного терміну. У таборах Грицяк зазнав нових знущань – йому, ймовірно, підмішували психотропні речовини в їжу, що підірвало його здоров’я. Лише в 1964 році, після листів до Військової колегії Верховного Суду СРСР, його звільнили через необґрунтованість звинувачень.

Повернувшись до України, Грицяк залишався під наглядом КДБ, але не припиняв правозахисної діяльності. У 1970-х він підписав заяву на підтримку «Хартії-77», а його спогади про Норильське повстання, передані на Захід через художника Опанаса Заливаху, були опубліковані видавництвом «Смолоскип» у США. Книга «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання» стала важливим свідченням боротьби українців проти радянського режиму.

«Український Ганді»

У старшому віці Грицяк став відомий як «український Ганді» – за його прихильність до ненасильницького спротиву, вегетаріанство та практику йоги. Він був не лише борцем, а й цілителем, інтелектуалом і моральним авторитетом. Люди з навколишніх сіл приходили до нього за порадами, бачачи в ньому людину, яка могла вирішити будь-яку проблему – від юридичних до духовних. У 1990 році Грицяк відвідав США та Канаду, де розповідав про Норильське повстання, а в 1993 році був запрошений до Норильська на відкриття музею, присвяченого повстанню.

Євген Грицяк помер 14 травня 2017 року в селі Устя на Івано-Франківщині, залишивши по собі спадщину незламного духу. Його життя – це приклад того, як одна людина, попри всі випробування, може змінити хід історії. Норильське повстання, яке він очолив, стало першим ударом по системі ГУЛАГу, а його ідеї ненасильницького спротиву надихають і сьогодні.

Спадщина

Євген Грицяк залишив не лише спогади, а й переклади з йоги, зокрема книг Свамі Вішнудевананди та Парамаханси Йогананди. Його життя – це історія боротьби за свободу, гідність і правду, яка вчить нас, що навіть у найтемніші часи людський дух може залишатися незламним. Як сказав сам Грицяк: «Людську гідність перемогти неможливо».

Євген Грицяк став головним героєм документального кінорежисера Михайла Ткачука «Загадка Норильського повстання». У 2008 році фільм отримав Національну Шевченківську премію. У 2009 році Євген Грицяк отримав із рук Президента України Віктора Ющенка орден «За мужність» І ступеня.

За поданням Українського інституту національної пам’яті Євгена Грицяка нагородили ювілейною медаллю «25 років незалежності України». Був удостоєний й інших нагород.

До останніх днів свого життя Євген Грицяк спілкувався з журналістами та істориками, розповідаючи їм про те, що йому довелося пережити, про боротьбу українців проти радянської тоталітарної системи. Він відійшов у вічність 14 травня 2017 року.

«Євген Грицяк – один із безстрашних лідерів політичних в’язнів, щоповстали проти режиму ГУЛАГу. З глибоким сумом сприймаємо цю звістку, але і з глибокою вдячністю збережемо його приклад як незламність духу та волю до боротьби за свободу у найгірших обставинах», – сказав у своєму виступі в Києві Президент України Петро Порошенко.

Раніше Новини України – НСН писали: Постать дня: 12 травня 1865 року народилася українка Софія Окуневська-Морачевська – перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині

Читайте наш телеграм: https://t.me/nns_news