Іван Кандиба належить до тих українців, які почали боротися за незалежність держави тоді, коли сама думка про вихід України зі складу СРСР вважалася злочином. Ще на початку 1960-х років він відкрито підтримав ідею самостійної України та разом із однодумцями намагався шукати законні шляхи для відновлення державності. За це радянська система прирекла його на роки тюрем, таборів і постійних переслідувань.
Сьогодні ім’я Івана Кандиби відоме значно менше, ніж імена багатьох політиків чи військових діячів. Проте саме такі люди десятиліттями зберігали ідею незалежної України тоді, коли вона здавалася нездійсненною мрією.
7 червня виповнюється 95 років від дня народження правозахисника, дисидента та співзасновника Української Гельсінської групи.
Іван Кандиба
Іван Кандиба і виклик радянській імперії
Історія Кандиби почалася далеко від великих політичних трибун. Він народився 7 червня 1930 року в селі Стульно на Холмщині. Після Другої світової війни родину примусово переселили до радянської України. Як і тисячі українців, вони втратили рідний дім і були змушені починати життя заново.
Отримавши юридичну освіту у Львівському університеті, Кандиба працював нотаріусом, суддею та адвокатом. Саме юридичні знання згодом стали його зброєю у протистоянні з тоталітарною системою.
У 1960 році доля звела його з Левком Лук’яненком. Обох об’єднувало переконання, що Україна має право на власну державність. Тоді вони разом із соратниками створили Українську робітничо-селянську спілку — одну з перших післявоєнних організованих політичних структур, яка відкрито виступала за вихід України зі складу СРСР шляхом референдуму.
Для радянської влади це стало справжнім викликом.
Іван Кандиба
П’ятнадцять років таборів за мрію про незалежність
У січні 1961 року Івана Кандибу заарештували. Суд визнав його винним у «антирадянській діяльності» та засудив до 15 років таборів суворого режиму. Покарання він відбував у Володимирській тюрмі, Мордовських таборах і Пермській області.
Але навіть за ґратами він не припинив боротьбу.
У середині 1960-х років Кандиба передавав на волю листи про порушення прав політичних в’язнів. А в 1969 році разом із Левком Лук’яненком та Михайлом Горинем зумів передати за кордон звернення до Комісії ООН з прав людини, в якому йшлося про переслідування політв’язнів у Радянському Союзі.
За протести проти жорстокого режиму утримання термін ув’язнення йому ще збільшували. Загалом переслідування, тюрми, табори та обмеження свободи забрали у нього понад два десятиліття життя.
Постать дня: людина, яку не вдалося зламати
У 1976 році Кандиба повернувся на волю. Але свобода була умовною.
Йому не дозволили оселитися у Львові, тому він жив у Пустомитах, працював у майстерні з ремонту електроприладів і кочегаром. За ним постійно стежили спецслужби, обмежували пересування та намагалися схилити до публічного каяття.
КДБ пропонував йому повернення до професії та нормального життя в обмін на публічну відмову від своїх переконань. Кандиба відмовився.
Саме ця принциповість і зробила його однією з найяскравіших постатей українського дисидентського руху.
Іван Кандиба (сидить) та Зіновій Красівський. Моршин. Весна 1991 р.
Українська Гельсінська група і новий етап боротьби
Того ж 1976 року Іван Кандиба став одним із засновників Української Гельсінської групи — організації, яка домагалася дотримання прав людини в СРСР та інформувала світ про політичні репресії.
У час, коли більшість громадян боялися навіть говорити про політику, учасники Гельсінської групи відкрито документували злочини режиму та вимагали виконання міжнародних зобов’язань у сфері прав людини.
Для радянської влади такі люди були небезпечнішими за будь-яку зброю, адже вони говорили правду.
Левко Лукяненко та Іван Кандиба
Чому Іван Кандиба залишається важливим сьогодні
Історія Івана Кандиби — це нагадування про те, що незалежність України не з’явилася сама собою у 1991 році.
Задовго до проголошення незалежності були люди, які ризикували кар’єрою, свободою і власним життям за право українців мати свою державу. Кандиба належав саме до таких людей.
Він не був президентом чи генералом. Його ім’я не потрапляло на перші шпальти газет. Але саме завдяки таким людям ідея незалежної України пережила десятиліття радянських репресій.
Левко Лук’яненко та Іван Кандиба – співзасновники Української робітничо-селянської спілки
І коли сьогодні українці боронять свою державу, варто пам’ятати й тих, хто захищав її задовго до появи на карті світу.
Іван Кандиба не дожив до багатьох подій сучасної української історії. Проте його життя стало доказом того, що навіть одна людина здатна протистояти цілій системі — якщо не готова зрадити свої переконання.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Ігор Сікорський: киянин, який навчив світ літати на гелікоптерах
Наш телеграм: https://t.me/nns_news
