Радянська влада деякий час приховувала аварію, що сталася на ЧАЕС. У ХХ столітті людство стало свідком трьох подій, які кардинально змінили уявлення про ядерні технології. Дві з них відбулися в Японії наприкінці Другої світової війни, а третя — в Україні, на Чорнобильскій АЕС у 1986 році. Хоча всі ці катастрофи спричинили значні людські втрати та серйозні наслідки для здоров’я, їхній вплив на навколишнє середовище виявився принципово різним: Хіросіма та Нагасакі з часом відновилися і знову стали придатними для життя, тоді як Чорнобильська зона залишається небезпечною для людини.
Науковці пояснили причини цього у статті для IFLScience, передають «Новини України – НСН».
Ядерні вибухи у Хіросімі і Нагасакі
У серпні 1945 року Сполучені Штати вперше застосували ядерну зброю. 6 серпня на Хіросіму скинули бомбу Little Boy, а 9 серпня — Fat Man на Нагасакі. Обидва вибухи відбулися в повітрі, на висоті, що посилило ударну хвилю та зруйнувало значну частину міських будівель, але зменшило кількість радіоактивних залишків, які осіли на землю.
Внаслідок цих вибухів одразу загинули десятки тисяч людей, а загальні втрати оцінюють у межах 129–226 тисяч осіб. Серед тих, хто вижив, у наступні роки спостерігалося зростання випадків лейкемії, різних видів раку, вроджених патологій у дітей, народжених у постраждалих жінок, а також затримки розвитку. Однак рівень радіації в Хіросімі та Нагасакі відносно швидко знизився, що дозволило розпочати відбудову міст і повернення населення вже у післявоєнні роки.
Хіросіма і Нагасакі – 70 років потому
Катастрофа на ЧАЕС
Чорнобильська катастрофа, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року, мала іншу природу. Під час випробувань систем безпеки на четвертому енергоблоці АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. У повітря потрапило у понад 400 разів більше радіоактивних речовин, ніж під час атомних вибухів у Японії. Радіонукліди, зокрема Цезій-137, Йод-131 і радіоактивний графіт, поширилися територіями сучасної України, Білорусі та інших країн Європи. Крім того, значна кількість забруднених уламків реактора залишилася на прилеглій території, що значно погіршило ситуацію з безпекою.
Радянська влада спочатку приховувала факт аварії, що ускладнило оцінку реальної кількості жертв. За даними ООН, безпосередньо внаслідок катастрофи загинуло близько 50 осіб. Проте у 2005 році прогнозувалося, що до 4 тисяч людей можуть померти від довгострокових наслідків радіаційного опромінення. Попри меншу кількість безпосередніх жертв (двоє загиблих під час вибуху та 28 осіб, які померли від гострої променевої хвороби протягом кількох тижнів), наслідки для здоров’я сотень тисяч людей були величезними.
ЧАЕС сьогодні
Ключові відмінності: масштаб і склад радіаційних викидів
Основна різниця між цими подіями полягає в природі катастроф, а саме в тому, як ядерний вибух відрізняється від аварії на ядерному реакторі. Бомби в Хіросімі та Нагасакі були підірвані на значній висоті над землею, що посилило руйнівну силу вибухів, але зменшило рівень радіаційного забруднення місцевості. Натомість вибух у Чорнобилі, який був значно меншим за потужністю та відбувся на рівні землі, викинув у атмосферу у 400 разів більше радіоактивного матеріалу, а також залишив на прилеглій території великі уламки ядерних відходів, забруднених радіацією.
Ще одна відмінність — у кількості матеріалу, що розщеплюється. Ядерна зброя та реактори працюють на збагаченому урані, який містить високий відсоток ізотопу уран-235 (U-235). Цей ізотоп є паливом для реакторів і джерелом енергії для бомб. Під час ядерної реакції нейтрони розщеплюють атоми U-235, вивільняючи енергію та нові нейтрони, які продовжують ланцюгову реакцію.
У ядерної зброї мета — максимізувати вивільнення енергії, швидко використавши якомога більше урану. Наприклад, 1 кілограм U-235 може вивільнити енергію, еквівалентну 17 кілотоннам тротилу. Бомба Little Boy, скинута на Хіросіму, містила 64 кілограми урану з чистотою близько 80%.
Натомість ядерний реактор, як у Чорнобилі, використовує керуючі стрижні для поглинання нейтронів, щоб підтримувати ланцюгову реакцію на менш інтенсивному рівні протягом тривалого часу. Для цього потрібна значно більша кількість збагаченого урану — Чорнобильський реактор містив близько 180 тонн палива.
Крім того, ядерні реактори створюють значну кількість високорадіоактивних побічних продуктів, таких як цезій, йод і графіт (який використовувався як сповільнювач у Чорнобильському реакторі). Ці відходи класифікуються як низькоактивні (LLW), проміжні (ILW) або високоактивні (HLW) залежно від їхнього складу. Найнебезпечнішими є цезій, йод і графіт, які суттєво посилили радіаційне забруднення в Чорнобилі.
Можливо, вам також буде цікаво: Чому жінки залишалися без допомоги після землетрусу в Афганістані – трагедія подвійних стандартів
