Вбиті росією. Петро Наумук був уродженцем Волині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Петру ще не було 18 років, і він не міг долучитися до лав ЗСУ. Тому поїхав на заробітки. Був у Нідерландах та Польщі, де заробляв гроші на спорядження та інші цілі. Коли наближалося його повноліття, повернувся до України і пішов служити. У день своєї загибелі Петро вирішив піти на «нуль», щоб не відпускати нових хлопців у перший бій самих…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Петро Наумук
Загиблі Захисники України: Петро Наумук
Старший солдат Петро Наумук, псевдо Колос, поліг унаслідок артилерійського обстрілу 12 листопада 2024 року на околицях села Неліпівка Донецької області. Того дня він вирішив піти на «нуль», щоб не відпускати нових хлопців у перший бій самих. Захисникові назавжди 18 років.
Петро народився 28 травня 2006 року в селі Самари Волинської області. Навчався у місцевому ліцеї імені Петра Штика. Завжди допомагав батькам у господарстві, був відповідальним і цілеспрямованим. Займався спортом і мріяв долучитися до бригади «Азов», тому системно готувався до важких фізичних навантажень. Дуже любив риболовлю та проводити час на природі: ночувати з наметами десь у лісі біля озера.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, Петру ще не було 18 років, і він не міг долучитися до лав ЗСУ. Тому поїхав на заробітки. Був у Нідерландах та Польщі, де заробляв гроші на спорядження та інші цілі. Коли вже наближалося його повноліття, повернувся до України і пішов служити. Він серйозно готувався до цього. У нас в селі є озеро, і він закидав собі каміння в рюкзак і бігав навколо озера. Намагався себе підготувати, щоб пройти відбір. Це для нього була дуже важлива ціль», – розповів близький друг Микола Тарасюк
Петро потрапив на службу до 2-ї роти батальйону «Любарт»12-ї бригади НГУ «Азов», де виконував обов’язки старшого кулеметника.
«Перед останнім його виходом ми пізно зідзвонилися – було близько 11-ї вечора. Він лише день тому повернувся з позиції. Але сказав, що прибули нові хлопці, і, оскільки це їхній перший вихід, він не може відпустити їх самих. Тож добровільно пішов із ними. Сказав, що, мабуть, лише на п’ять днів… Але, на жаль, пішов назавжди», – сказав брат Олександр
«Петя був неймовірно доброю людиною, і його втрата стала дуже болючою. Він був справжньою опорою для всіх, його підтримка та допомога не зрівняється ні з ким. З дитинства він був цілеспрямованим і завжди йшов до своєї мети. Дуже його бракує», – додала близька подруга Дарія
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися батько, мати, брат, сестра та друзі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
