Вбиті росією. Олександр Бабак був уродженцем Запорізької області. Працював охоронцем. Був одружений. Виховав сина та доньку. У 2014 році приєднався до «Азова», брав участь в АТО. Попри проблеми зі здоров’ям встав на захист України і після початку повномасштабного вторгнення. Обороняв Маріуполь. У травні 2022 року за наказом вищого керівництва вийшов із «Азовсталі» в полон. Загинув у полоні в тимчасово окупованій Горлівці.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Бабак
Загиблі Захисники України: Олександр Бабак
Солдат Олександр Бабак на псевдо Бен загинув 1 січня 2023 року в полоні в тимчасово окупованій Горлівці на Донеччині. Туди він потрапив після виходу бійців Маріупольського гарнізону у травні 2022 року з металургійного комбінату «Азовсталь». Воїну навіки 52 роки.
Олександр Бабак народився 23 лютого 1970 року в селі Партизани Запорізької області. Навчався в одній зі шкіл міста Приморськ. Опанував у ПТУ спеціальність електрика. Працював охоронцем у фірмі «Агро-Альянс». На дозвіллі захоплювався ремонтом автомобілів.
«Ми одружилися 30 травня 1992 року. Стали батьками: у нас народилися син і донька. Олександр був чуйним, дбайливим чоловіком і батьком. Завжди приходив на допомогу, мав багато друзів. Його девіз у житті – досягати успіху власними силами й не зупинятися на досягнутому. Мій чоловік був патріотом. Його мотивація вступу до війська – захист Батьківщини від російських загарбників і боротьба за незалежність держави», – розповіла дружина Ірина
До «Азова» Олександр приєднався у 2014 році, коли підрозділ ще був добровольчим батальйоном. Брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
«Бен прийшов до нас у підрозділ на посаду водія КрАЗа. Весела та позитивна людина з багатим життєвим досвідом. Міг допомогти як у справі, так і просто поговорити, – поділився побратим на псевдо Вайчик. – Дуже хотів бути в «Азові», щоб мати змогу воювати, але через проблеми зі здоров’ям не зміг пройти військово-лікарську комісію. Проте, щойно почалося повномасштабне вторгнення, він одразу прибув на одну з баз і почав боронити Маріуполь у складі гаубичного артилерійського дивізіону».
Олександр був радіотелефоністом відділення розвідки взводу управління командира батареї 3-ї гаубичної артилерійської батареї. Разом із побратимами 86 днів боронив Маріуполь. У травні 2022 року за наказом вищого керівництва вийшов із «Азовсталі» в полон. Спочатку його утримували в Оленівці, а потім – у Калінінській виправній колонії №27 у Горлівці.
«Перше знайомство з Беном відбулося в Донецькому слідчому ізоляторі. Потім нас закинули «на підвал», і там ми разом провели майже пів року, – розповів побратим на псевдо Оскар. – Після цього мене перевели на інший пост, а наступного разу зустрілися вже у бараці виправної колонії в Горлівці. Бен тримався дуже мужньо. Він був водієм в арті, веселим, доброзичливим. Дуже хотів повернутися до рідного міста».
Тіло оборонця повернули до України, згодом його кремували.
У Запоріжжі, на Алеї Слави, є світлина Олександра Бабака. А на меморіальній звуковій інсталяції «Дерево пам’яті» з’явився дзвіночок на честь азовця Бена.
З рідних у Олександра залишилися дружина, діти та онуки.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
