Вбиті росією. Олег Баб’як був уродженцем Львівщини. З дитинства захоплювався футболом і волейболом. У 2014 році долучився до Збройних Сил України. «Мій коханий чоловік залишив роботу, дім, сім’ю та поповнив лави ЗСУ. Він гідно відстоював честь і гідність свого народу та повернувся на бойові позиції, де тривали запеклі бої, зі словами: «Я маю там бути, щоб мої сини росли у мирній Україні», – розповіла дружина полеглого Героя…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олег Баб’як
Загиблі Захисники України: Олег Баб’як
Солдат Олег Баб’як поліг 30 вересня 2024 року в місті Торецьк Донецької області. Під час запеклих боїв воїн зазнав смертельної вибухової травми. Захисникові було 37 років.
Олег народився 24 вересня 1987 року в селі Струтин у Золочівському районі Львівщини. З дитинства захоплювався футболом і волейболом. Закінчив Зборівський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Працював на підприємстві «Укрспирт».
У 2014 році долучився до Збройних Сил України. Служив у місті Новий Калинів, Брав участь у бойових діях у лавах 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка.
Після повномасштабного вторгнення служив механіком-водієм у розвідувальному відділенні 120-го окремого розвідувального полку.
«Мій коханий чоловік залишив роботу, дім, сім’ю та поповнив лави ЗСУ. Він гідно відстоював честь і гідність свого народу та повернувся на бойові позиції, де тривали запеклі бої, зі словами: «Я маю там бути, щоб мої сини росли у мирній Україні». Зі слів побратимів, він був справжнім воїном, безстрашним і відповідальним. Людина честі та мужності. Для багатьох став зразком незламності та міцності духу. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Мав дуже багато планів, які, на жаль, не встиг втілити в життя
Мій чоловік загинув за два місяці до нашої десятої річниці одруження. Усі наші мрії й плани на майбутнє зруйновані. Він більше ніколи не прийде додому, не обійме мене і не зможе радіти життю, не побачить, як ростуть наші синочки, яких так любив. Олег завжди буде в моїй пам’яті та серці, його сини завжди пам’ятатимуть свого тата-Героя. Він приєднався до небесного війська й назавжди залишиться тримати стрій», – сказала дружина Марічка.
Поховали воїна у рідному селі Струтин.
Вдома на нього чекали батьки, дружина та двоє синів.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
