Вбиті росією. Олег Конопада був уродженцем міста Бурштин. Єдина дитина у своїх батьків. 4 березня 2022 року він добровільно пішов у Калуський військкомат. Мріяв про власний будинок і велику родину. Про те, як поведе свою донечку в садок, а потім – у перший клас. Та не судилось…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олег Конопада
Загиблі Захисники України: Олег Конопада
Солдат Олег Конопада поліг 17 березня 2023 року під час важкого бою в районі села Богданівка Бахмутського району Донеччини. Захисникові було 34 роки.
Олег народився 16 жовтня 1988 року в місті Бурштин Івано-Франківської області. Був єдиною дитиною в родині. Навчався у місцевій школі №1, згодом – у Бурштинському енергетичному коледжі. Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна». Після одруження у 2016 році переїхав до Калуша.
У 2020- му в сім’ї народилася донечка Анастасійка. Дівчинка, про яку мріяв і на яку чекав Олег: його гордість, радість і сенс життя.
До повномасштабного вторгнення Олег працював у компанії «Ґудвелі Україна». Був веселим, активним, щирим і доброзичливим чоловіком, який завжди підтримає і прийде на допомогу.
4 березня 2022 року він добровільно пішов у Калуський військкомат. Після підготовки в одному з підрозділів Державної спеціальної служби транспорту служив у Рівненській області на кордоні з Білоруссю. Проте мріяв не стояти в тилу, а бути там, де найважче. Після додаткового навчання потрапив до бойового підрозділу 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби.
У складі штурмової роти Олег тримав оборону селища Красна Гора, що у Донецькій області. Це було одне з найнебезпечніших завдань, після якого він сказав, що дивом залишився живим.
Після тих пекельних днів зміг поїхати до дружини й доньки. А вже 24 лютого 2023 року відправився на Бахмутський напрямок. Разом із побратимами тримав «дорогу життя» – єдиний шлях, що з’єднував місто з великим світом.
«Олег мріяв про власний будинок і велику родину. Про те, як поведе свою донечку в садок, а потім – у перший клас. Та не судилось. Завжди казав, що в нього все добре. І хвилювався не за себе, а за нас. Він не говорив про страх, не скаржився, не просив нічого. Тепер його донечка Анастасійка знає, що її тато – на небі та у її серденьку! Він ніколи не залишить її, бо герої не вмирають!», – кажуть рідні
Поховали Олега в Калуші на Алеї Слави.
У нього залишилися дружина та донька.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
