Вбиті росією. Мирослав Василюк був уродженцем Житомирщини. З 2018 року воював на Донбасі, підписавши контракт. На початку повномасштабної війни захищав Маріуполь. Він був на борту гелікоптера МІ-8, який евакуював поранених з металургійного комбінату «Азовсталь». У гелікоптер влучила російська ракета…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Мирослав Василюк
Загиблі Захисники України: Мирослав Василюк
Старший сержант Мирослав Василюк на псевдо Мирон поліг 31 березня 2022 року в селі Рибацьке поблизу Маріуполя на Донеччині. Він був на борту гелікоптера МІ-8, який евакуював поранених з металургійного комбінату «Азовсталь». Воїну назавжди 24 роки.
Мирослав народився 25 квітня 1997 року в селі Романівка Житомирської області. Жив у селі Мотовилівська Слобідка на Київщині, мав двох сестер. Закінчив 9 класів сільської школи.
«Мирослав нас в дитинстві завжди захищав, не дозволяв нікому нас ображати, – розповіла сестра Аміна. – Він був дуже добрим другом, завжди підтримував, підбадьорював. Ніколи не ходив сумним – постійно посміхався. Його любили дівчата, бо він був справжнім красенем».
Хлопець вступив до Національного транспортного університету на автомеханічний факультет за спеціальністю «Галузеве машинобудування». Працював на фірму, яка виготовляла сходи. У 2017 році Мирослав пішов до армії, служив у Чернігові. Менш ніж за рік підписав контракт із військовою частиною у Червонограді на Львівщині. З 2018 року воював у зоні АТО у лавах 1-ї окремої шляхо-відновлювальної бригади імені князя Лева у складі Держспецтрансслужби.
«На початку великої війни я була впевнена, що брат перебуває у своїй частині в Червонограді, – поділилася Аміна. – У мене двоє маленьких дітей, тому Мирослав не зізнавався, де саме він, аби не хвилювати мене. У березні він написав, що під час бойового завдання потрапив під мінометний обстріл, важко поранений і лежить у бункері на «Азовсталі» разом з іншими хлопцями»
Тоді вона вперше дізналася, що Мирослав у Маріуполі.
«Мирослав не міг ходити, він був лежачим. Рани були тяжкі, потрібна була евакуація та операція. 30 березня він написав останнє повідомлення і більше не виходив на зв’язок. Згодом стало відомо, що брат був у гелікоптері з іншими важкопораненими. Їх мали транспортувати до лікарні в Дніпро, але російська ракета збила гелікоптер, і всі, хто був на борту, загинули», – розповіла Аміна
Спочатку рідні нічого не знали, але пізніше побачили на ворожих каналах відео та фото з місця падіння гелікоптера.
Тіло Мирона повернули під час обміну в червні 2023 року.
«Мирослав із дитинства захоплювався футболом – це була його пристрасть. Під час відпусток завжди грав у футбол. Навіть на пам’ятнику він зображений на футбольному полі, де біжить за м’ячем. Чесний, вірний, веселий, дружній – таким його пам’ятають друзі, знайомі та побратими», – сказала сестра
Посмертно Мирона нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Також йому надали звання головного сержанта та звання «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади». У селі Мотовилівська Слобідка на честь Мирослава Василюка назвали вулицю. І в селі, і у Фастові є меморіальні дошки в пам’ять про захисника.
Похований 22 червня 2023 року на Алеї Слави сільського кладовища.
З рідних у воїна залишилися батько Іван, сестри Сніжана та Аміна, племінниці Поліна та Мілана, бабуся Олена, двоюрідна сестра Ілона та багато знайомих і друзів.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
