Вбиті росією. Сергій Ткаченко був уродженцем Чернігова. За освітою – педагог. Працював в університеті на кафедрі спорту, став доцентом. Мав звання «Заслужений тренер України» з дзюдо. Дуже любив своїх студентів, хотів передати їм знання та навички… Сергій Ткаченко загинув разом із дружиною під час російського обстрілу Чернігова, коли пара вийшла з дому у справах…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Сергій Ткаченко
Загиблі у Чернігові: Сергій Ткаченко
Сергій Ткаченко загинув разом із дружиною Людмилою 14 березня 2022 року від російського обстрілу Чернігова.
Сергієві був 51 рік. Народився у Чернігові. Закінчив Чернігівський педагогічний інститут, (Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка). Працював в університеті на кафедрі спорту, став доцентом.
«Батько все життя захоплювався спортом. Мав звання «Заслужений тренер України» з дзюдо. Їздив на всесвітні змагання ветеранів дзюдо, зайняв третє місце. Удень викладав студентам, а вечорами йшов тренувати дітей. У вихідні вивчав біомеханіку, фізіологію, біохімію. Дуже любив своїх студентів, хотів передати їм знання та навички. Тато був добрим, усміхненим, багато жартував. А разом із тим був відповідальним, проявляв характер, коли це було потрібно», – поділився спогадами син Сергій
Син розповів – його батьки були знайомі зі старших класів школи. А зустрічатися почали після служби тата в армії. Згодом одружилися, народилося двоє дітей.
Подружжя жило в Чернігові. Там їх застало повномасштабне вторгнення.
«Я тоді навчався у Києві, а молодший брат із батьками жили в Чернігові. Зранку 14 березня він прокинувся, а мама з татом кудись збиралися. Запевнили, що скоро повернуться. Вони йшли, імовірно, в магазин по продукти або відвідати бабусю. Невдовзі до брата прийшла сусідка та повідомила, що з батьками щось сталося. І що він має піти перевірити це до будинку мистецтв, неподалік від нашого дому. Брату тоді було 15 років… Він мені зателефонував і спитав, що робити. Я сказав нічого не боятися, йти і подивитися. Він передзвонив хвилин через п’ять, і це були найдовші хвилини в моєму житті. Мама й тато загинули: потрапили під обстріл», – сказав старший син подружжя
Сергія та Людмилу Ткаченків поховали на кладовищі «Ялівщина».
В університеті, де працював Сергій, відкрили меморіальну дошку на його честь. А на подвір’ї школи, де колись навчалися Ткаченки і потім працювала Людмила, – висадили клен і сакуру на їхню честь.
«Я дуже схожий на тата. Він був для мене прикладом. Я вдячний, що був поряд із ним 25 років. Тато привів мене у спорт. Підтримав, коли я обрав футбол, а не дзюдо. Друзі тата і мами приходять на їхні могили, розповідають мені про це. Телефонують на їхні дні народження. Отак в тісному колі ми вшановуємо їхню пам’ять», – сказав старший син
У Сергія Ткаченка залишилося двоє синів, мама і сестра.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
