Вбиті росією. Ігор Трачук був уродженцем Чернівецької області. Працював інженером. Згодом став підприємцем. Любив бокс. Коли почалася повномасштабна війна, без вагань став до лав захисників. Рідним сказав: «Я йду, щоб окупант не прийшов до нашої хати. Я іду, щоб у вас було майбутнє, щоб ви не були рабами». Воював у Бахмуті, Лимані, Макіївці, Часовому Яру, Нью-Йорку…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Ігор Трачук
Загиблі Захисники України: Ігор Трачук
Старший лейтенант Ігор Трачук на псевдо Директор поліг 10 січня 2024 року в районі міста Богданівка Донецької області. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельних поранень внаслідок мінометного обстрілу. Захиснику було 53 роки.
Народився Ігор 24 серпня 1970 року у місті Сторожинець Чернівецької області. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у Рівному. Працював інженером. Згодом став підприємцем. Любив бокс.
Коли почалася повномасштабна війна, Ігор без вагань став до лав захисників. Рідним сказав: «Я йду, щоб окупант не прийшов до нашої хати. Я іду, щоб у вас було майбутнє, щоб ви не були рабами». 27 лютого 2022 року долучився до Збройних сил України. Служив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони.
Воював у Бахмуті, Лимані, Макіївці, Часовому Яру, Нью-Йорку. За словами побратимів, Ігор поводився відважно, рішуче, відповідально та професійно. Тривалий час він виконував обов’язки ротного та командира взводу.
«Мій тато завжди був для мене прикладом. Він завжди був поруч, що б не сталось, Багато чому мене навчив. Завжди підтримував, навіть коли йому самому було важко. Сім’я була найголовнішою цінністю в його житті. Любив нас усім серцем, постійно був поруч і завжди захищав. Я завжди з нетерпінням чекала його з роботи. А коли він щось робив, сиділа поруч. Він назавжди залишиться люблячим батьком і чоловіком. Завжди буде в нашій памʼяті та поруч із нами», – написала донька Надія.
Посмертно Ігоря нагородили нагрудним знаком «Комбатантський хрест». У Сторожинецькому ліцеї №4, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Поховали воїна на кладовищі в рідному місті.
В Ігоря залишились дружина, син, донька та мати.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
