Вбиті росією. Вадим Дідик був уродженцем Київщини. Ще у 18 років підписав контракт із ЗСУ. Понад чотири роки служив у зенітних ракетних військах, під час повномасштабного вторгнення перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, де став командиром відділення. Пройшов курси у Великобританії, Норвегії, Латвії… Дуже любив собак та мріяв про німецьку вівчарку…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Вадим Дідик
Загиблі Захисники України: Вадим Дідик
Головний сержант Вадим Дідик на псевдо Мунлайт поліг 8 лютого 2024 року від влучання міни в Авдіївці Донецької області. Воїну навіки 24.
Вадим народився 18 січня 2000 року на Київщині, жив у Харкові. Ще у 18 років підписав контракт і свідомо обрав армію справою свого життя. Добре володів англійською мовою. Любив комп’ютерні ігри, захоплювався грою та книжковою серією «S.T.A.L.K.E.R.». Навіть псевдо взяв собі Мунлайт – на честь персонажа, хороброго й відданого друзям. Побратими називали його Муном або Мунчиком.
Понад чотири роки він служив у зенітних ракетних військах: спочатку в Десні, згодом у Харкові. Під час повномасштабного вторгнення перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, де став командиром відділення. Коли дружина питала, чому він пішов туди, де більш небезпечно, він казав: «Зато ти будеш завжди у безпеці, бо навіть коли я так далеко – я все одно охороняю тебе та твоє життя».
«Мун – це людина з великої букви. Він був найкращим чоловіком і, судячи зі слів хлопців, побратимом. Ще його давні строковики, у яких він був інструктором, періодично пишуть мені та досі памʼятають. Він дуже любив собак та мріяв про німецьку вівчарку. У Десні проходив інструкторські курси з морськими котиками. У Великобританії – на радарах, у Норвегії – на оператора Nasams. У Латвії закінчив курси на марксмена та брав участь у параді. Як було написано на сторінці бригади: «18-го листопада у місті Рига відбувся традиційний військовий парад, на якому Збройні сили України почесно представили кращі сержанти 3-ї окремої штурмової бригади». Для мене він завжди був і буде найкращим з найкращих», – розповіла дружина Ірина
«Згадувати про Вадима з сумом неможливо, окрім дня, коли дізналися, що він загинув», – сказав його комбат Іван Михайлович
Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «Комбатантський хрест».
Поховали Вадима у Харкові на Алеї героїв.
У нього залишилися мати Олександра та дружина Ірина.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
