Вбиті росією. Тарас Кушнір був уродженцем Полтавщини. Працював водієм. У 2023 році добровільно став до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Під час бойового завдання воїн ціною власного життя врятував побратимів…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Тарас Кушнір
Загиблі Захисники України: Тарас Кушнір
33-річний сержант поліції Тарас Кушнір на псевдо Кардан поліг 12 червня 2025 року біля села Неліпівка Донецької області. Під час бойового завдання воїн ціною власного життя врятував побратимів, відігнавши ворожу бойову машину від позицій.
Тарас народився 22 жовтня 1991 року в селі Придніпрянське Полтавської області. За фахом був водієм: умів кермувати будь-яким транспортом – від легковика до великовантажного трала. В останні роки працював водієм фур у «Придніпровському спецкар’єрі».
У 2023 році добровільно став до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
Псевдо чоловіку дали ще під час роботи на спецкар’єрі. Кардан – це деталь, яка передає силу, з’єднує механізми та працює безвідмовно навіть у найважчих умовах. Таким був і він – надійний, витривалий, той, хто тримав все на собі й ніколи не ламався. Його сила була не лише у руках, а в серці, у бажанні захистити, у вірності побратимам, у любові до родини, – розповіла дружина Марія. – Тарас був моїм чоловіком, опорою і справжнім другом
Ми прожили разом дев’ять років, а були знайомі з 2008-го. Ще підлітками гуляли в одній компанії, він був найкращим другом мого двоюрідного брата. Він був щирим та веселим, душею компанії. У 2023 році сам пішов на фронт, бо не міг інакше. Завжди казав: «Я не можу бути осторонь, коли моя сім’я тут, а ті ****** лізуть». Для мене він назавжди герой».
«Дуже важко про все це згадувати, ми його дуже любимо», – написала мама Ірина
Захисника нагородили відзнакою «За оборону міста Торецьк».
Поховали воїна в рідному селі.
У нього залишилися мати Ірина Анатоліївна, батько Олексій Володимирович, дружина Марія, син Матвій і донька Катя, яку він не встиг удочерити.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
