Вбиті росією. Олександр Савов був уродженцем Миколаївщини. Займався підприємницькою діяльністю. У 2015 році добровольцем приєднався до лав ЗСУ. На початок повномасштабної війни перебував у Маріуполі. 16 травня потрапив у полон. Пережив теракт в Оленівці. Повернувся з полону тяжкохворим. Помер від серцевої недостатності…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Савов
Загиблі Захисники України: Олександр Савов
Матрос Олександр Савов на псевдо Сава помер від серцевої недостатності 16 листопада 2025 року. Його здоров’я сильно погіршилося через полон. Воїнові назавжди 46 років.
Олександр народився 21 лютого 1979 року в селищі Кринички на Миколаївщині. Навчався у школі в селищі Весняне. Закінчив обласний політехнічний фаховий коледж і Миколаївський національний аграрний університет, де опанував професії бухгалтера й економіста. Був підприємцем.
У 2015 році добровольцем приєднався до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Служив водієм.
«Через відсутність військового досвіду тато на кожній ротації просився в різні підрозділи – хотів навчатися й опановувати нові навички. Постійно тренувався, підтримував форму», – розповіла донька Анастасія
На початок повномасштабної війни був на ротації у секторі «М» на околиці Маріуполя.
12 квітня Сава був серед морпіхів, які прорвалися з заводу ім. Ілліча на «Азовсталь». 16 травня він потрапив у полон. Спершу був в Оленівці, потім у Таганрозі та Курському СІЗО №1. Після початку Курської операції його перевезли в Мордовію. У неволі Олександр провів 1153 дні.
«Після повернення почалася інша боротьба – за життя. Тато повернувся тяжкохворим. У нього діагностували туберкульоз, шкірні хвороби, лімфостаз ніг. Зламані ребра, вибиті зуби, виснаження, психологічні травми. Тато вчився не боятися тиші, йому було важко сидіти спокійно. Він чув звуки, яких не було», – поділилася Анастасія
Олександра нагородили відзнаками «Ветеран війни – учасник бойових дій», «За незламність», «За участь в антитерористичній операції», медалями «За незламність у полоні», «За військову службу Україні», «За відвагу», «За службу Україні».
«Мій найкращий. Людина, яка розуміла мене, як ніхто. Вірний назавжди. Полон вбиває і після звільнення», – сказала донька
Поховали оборонця в рідному селі.
У Олександра залишилися мати, донька, побратими й друзі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
