Вбиті росією. Едуард Таранов був уродженцем Кіровоградщини. Був тихим і трохи сором’язливим. Більшість часу проводив вдома з рідними. Цікавився комп’ютерами. У 2021 році підписав контракт з ЗСУ. У грудні вирушив на ротацію до Маріуполя, де й зустрів повномасштабне вторгнення. «Син казав, що в них усе добре і що ми скоро обов’язково побачимося. А потім в одному з російських телеграм-каналів я побачив фото, на ньому був наш Едік і його документи», – розповів батько….
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Едуард Таранов
Загиблі Захисники України: Едуард Таранов
Старший матрос Едуард Таранов поліг 12 квітня 2022 року під час бойового завдання в Маріуполі на Донеччині. Воїнові назавжди 26 років.
Едуард народився 1 серпня 1995 року в селищі Смоліне Кіровоградської області. Закінчив 9 класів місцевої школи, потім опанував у Черкаському ВПУ спеціальності оператора комп’ютерного набору та слюсаря контрольно-вимірювальних приладів.
«Був тихим і трохи сором’язливим. Більшість часу проводив вдома з рідними. Завжди допомагав по господарству. Цікавився комп’ютерами», – розповів батько Олександр
Під час строкової служби Едуард був водієм у Генеральному штабі в Києві. Потім працював на Смолінській урановидобувній шахті: спочатку гірничим робітником, а згодом – машиністом електровоза.
«Син звільнився з шахти й у 2021 році підписав контракт на службу в 36-й бригаді морської піхоти. Обіймав посаду водія в комендатському взводі, який базувався в Миколаєві. У грудні того ж року разом із побратимами вирушив на ротацію до Маріуполя, де й зустрів повномасштабне вторгнення. Нам час від часу вдавалося зідзвонюватися. Син казав, що в них усе добре і що ми скоро обов’язково побачимося. А потім в одному з російських телеграм-каналів я побачив фото, на ньому був наш Едік і його документи», – розповів батько
Тривалий час воїна вважали зниклим безвісти, факт його загибелі встановив Маловисківський районний суд Кіровоградської області. Тіло морпіха повернули в січні 2024 року. Майже рік знадобився, щоб рідні отримали збіг ДНК.
«Буду пам’ятати його добрим і люблячим сином, який віддав своє життя за нас і за Україну», – сказав Олександр
Прощання з оборонцем Маріуполя відбулося 14 січня 2025 року. Захисника поховали на кладовищі в рідному селищі. У центрі Смоліного на Алеї Слави встановили банер із його світлиною.
З рідних у Едуарда залишилися батько, мати та сестра
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
