Вбиті росією. Руслан Єльцов був уродженцем Донеччини і загинув, захищаючи свій рідний край. Навчався у Костянтинівському індустріальному фаховому коледжі, де був відмінником. 26 червня 2020 року Руслан підписав контракт із ЗСУ. З відзнакою закінчив Школу морського піхотинця. На початку повномасштабного вторгнення обороняв Київщину, потім вирушив на Харківщину. Після навчання у Великобританії пройшов найгарячіші точки… Був одним із найкращих.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Руслан Єльцов
Загиблі Захисники України: Руслан Єльцов
Головний сержант Руслан Єльцов на псевдо Бонхед прийняв свій останній бій 12 вересня 2023 року біля села Новодонецьке. Воїну назавжди 22 роки.
Руслан народився в селі Русин Яр у Костянтинівському районі Донецької області, там і жив. Навчався у Миколо-Полтавській школі, згодом – у Костянтинівському індустріальному фаховому коледжі, де опанував спеціальність механіка. За відмінне навчання його навіть нагороджували поїздкою до Франції.
26 червня 2020 року Руслан підписав контракт із ЗСУ. З відзнакою закінчив Школу морського піхотинця. Служив у 503-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
На початку повномасштабного вторгнення Руслан обороняв Київщину, потім вирушив на Харківщину. Після навчання у Великобританії служив головним сержантом роти у 38-й окремій бригаді морської піхоти. Пройшов найгарячіші точки: Авдіївку, Красногорівку, Мар’їнку, Вугледар, Новомихайлівку, Велику Новосілку, Піски, Зачатівку, Євгенівку, Новодонецьке, Верхньоторецьке. Псевдо Бонхед означає кам’яна (кісткова) голова. Так побратими назвали його за чітке мислення та швидку реакцію.
«Він мав татуювання з українською символікою. Дуже переживала, щоб він не потрапив у полон, але Руслан завжди казав: «Мамо, до полону я ніколи не попаду». І він виконав свою обіцянку», – додала вона
Руслана нагородили медаллю «Патріоту Незалежної України», відзнакою командира військової частини А1275, пам’ятним нагрудним знаком 503 ОБМП, медалями «За взірець у військовій службі» II та III ступенів, нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою «За оборону України», медаллю «За поранення», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Руслан був одним із найкращих. Жодних шкідливих звичок, щира любов до Вітчизни, саморозвиток і прекрасне почуття гумору. Він був яскравим і харизматичним, хоробрим і відданим боротьбі. Любив спорт. Тренувався навіть на бойових позиціях. Завжди підтримував побратимів, з поля бою завжди забирав поранених і полеглих товаришів.
Навіть у найважчі часи умів знаходити приводи для усмішки. Трофейний автомат він пофарбував у рожевий колір і прикрасив стікером Hello Kitty. Саме з цією зброєю він неодноразово вирушав на важливі й небезпечні бойові завдання. У пам’ять про Руслана побратими пофарбували авто, яке дісталося їм від нього, у рожевий колір і наклеїли ті ж стікери», – розповіла мати воїна Галина
Тіло захисника кремували, як він заповів. Спочатку поховали у рідному селі, а потім перепоховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
У Руслана залишилися батьки, сестри, племінники, друзі та побратими.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
