Вбиті росією. Дмитро Регеда був уродженцем Херсонщини. Навчався у музичній школі, грав на гітарі. Займався волонтерством. Опанував фах зварювальника. Дуже любив свою країну. Захоплювався історією України. З 2020 року служив в «Азові». Захищав Маріуполь. Останній раз зателефонував рідним 8 березня: привітав матір, дружину і доньку зі святом…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Дмитро Регеда
Загиблі Захисники України: Дмитро Регеда
Сержант Дмитро Регеда на псевдо Деко поліг 13 березня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Воїну назавжди 23 роки.
Дмитро народився 15 серпня 1998 року в селі Чулаківка Херсонської області. Навчався у школі №4 міста Гола Пристань, а також у музичній школі, грав на гітарі. Займався волонтерством, за що отримав від школи подяку. Також був легкоатлетом.
«Дмитро був відповідальним сином. Допомагав виховувати свого молодшого брата. Кожні вихідні проводив у бабусі та дідуся і допомагав їм по господарству», – розповіла мати Наталія
Фах зварювальника опанував у Херсонському професійному ліцеї. У 2016 році юнака призвали до лав Національної гвардії. Строкову службу проходив у місті Ізмаїл на Одещині. За рік перевівся до НГУ в Херсоні.
«Син дуже любив свою країну. Захоплювався історією України. Мав хист до військової справи. З 2020 року служив в «Азові», де обіймав посаду мінометника-координатора», – сказала мама
Коли почалася повномасштабна війна, Наталія одразу почала телефонувати сину в Маріуполь, але він не відповідав. Згодом усе ж зв’язався:
«Я запитала: «Війна?» – він відповів: «Так». Сказав, щоб ми приготували документи, що пізніше зателефонує і скаже, що робити», – розповіла мати.
Вони опинилися в окупації та два тижні не могли додзвонитися до Дмитра. Усі новини про те, що відбувається в Маріуполі, дізнавалися з інтернету та телебачення.
«За кілька днів він зателефонував. Я запитала, чи правда, що у них немає що їсти і дають тільки 200 грамів води на день. Він сказав, щоб ми вимкнули телебачення і не дивилися новини, бо все гірше, ніж розповідають. Сказав, що їжі в них достатньо, але я розуміла, що це неправда, – поділилася Наталія. – З того, що він мені розповів, на парковці було понад 20 машин, і не розбомбили лише три, серед яких була і його. Я відповіла, що це добрий знак – він повернеться додому на своїй машині. Дмитро сказав, щоб ми його чекали, що він за нами прийде. І попросив, аби я приглядала за його дружиною та дитиною. Потім сказав, що сидить на вежі, лише там був зв’язок. Але часу мало, бо його можуть помітити вороги. Потім телефонував дружині – казав, що квартиру, де вони жили, навпроти військової частини, бачив у новинах, і туди був прильот», – розповіла жінка
Останній раз Деко зателефонував рідним 8 березня: привітав матір, дружину і доньку зі святом. 17 березня матері зателефонували з Патронатної служби «Азова» та повідомили, що її син поліг під час бойового завдання.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність».
Станом на листопад 2025 року тіло оборонця не знайдено і не поховано.
З рідних у Дмитра залишилися мати, батько, дружина, донька та молодший брат.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
