Вбиті росією. Олександр Бондар був уродженцем Вінниччини. За професією – вчитель фізкультури. З початком повномасштабної війни Олександр став до лав захисників. Він часто казав: «Я хлопців не покину», «Якщо треба, я віддам своє життя, але хлопців витягну». Понад 11 разів зазнавав контузії – інколи навіть відмовлявся їх фіксувати, щоб не лишати побратимів… У Героя залишилися дружина і дві маленькі донечки…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Бондар
Загиблі Захисники України: Олександр Бондар
Старший солдат Олександр Бондар на псевдо Кіпіш поліг у селі Свердликово Курської області РФ 17 грудня 2024 року. Він зазнав смертельного поранення внаслідок удару FPV-дрона. Йому було 30 років.
Олександр народився 30 жовтня 1993 року у місті Бершадь на Вінниччині, жив у селі Флорине. Опанував професію вчителя фізичної культури. Працював водієм вантажівки.
З початком повномасштабної війни Олександр став до лав захисників. Служив стрільцем-розвідником у 21-й окремій механізованій бригаді. За словами побратимів, він ніколи нічого не боявся, завжди йшов першим на будь-яке бойове завдання. Яка б ситуація не трапилася, говорив: «Все буде добре», «Я хлопців не покину», «Якщо треба, я віддам своє життя, але хлопців витягну». Понад 11 разів зазнавав контузії – інколи навіть відмовлявся їх фіксувати, щоб не лишати побратимів.
«Мій чоловік просто найкращий. Добрий, щирий, мудрий, позитивний… Приклад справжнього чоловіка. Він завжди віддасть останнє, щоб усім було добре… Мій Кіпіш, ти найкраще, що у мене було, є і залишиться… Наші донечки – це ти… Я завжди тебе кохатиму і зроблю все, щоб пам’ять про тебе була вічною. Я розкажу всьому світу, яким має бути справжнє кохання. Ти назавжди в пам’яті такий мужній, сильний, хоробрий, сміливий, просто справжній. Приклад для всіх», – написала дружина Вікторія
Захисника нагородили медалями «Учасник бойових дій», «Залізний хрест», відзнакою командувача військ ОК «Південь» і нагрудним знаком «Сухопутні війська України».
Поховали Олександра в селі Флорине.
У нього залишилися дружина Вікторія, донька Емілія та донька Евеліна, яким на момент загибелі тата було 4 і 3 роки.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
