Вбиті росією. Віталій Дорошенко був уродженцем Сумщини. Був працьовитим, відкритим і товариським. Любив співати, грав у футбол. Здобув фах техніка-електрика. Був уважним чоловіком і турботливим батьком. У березні 2014 року Віталія мобілізували. До 2021-го Віталій брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Сумщину та Харківщину… В останньому бою разом із ним загинули ще шестеро побратимів…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Віталій Дорошенко
Загиблі Захисники України: Віталій Дорошенко
Старшина Віталій Дорошенко на псевдо Дорох поліг 25 квітня 2022 року під час бойового завдання поблизу села Шебелинка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу. Разом із ним загинули ще шестеро побратимів. Йому навіки 30.
Віталій народився 9 лютого 1992 року в селі Обложки Шосткинського району Сумської області. Дитинство минуло в рідному селі, де його вихованням займалися мати Світлана та бабуся Тетяна. Змалку Віталій був працьовитим, відкритим і товариським. Любив співати, грав у футбол за місцеву команду, а у вільний час, якого завжди бракувало, захоплювався риболовлею.
Після закінчення 9 класу Віталій навчався у Глухівському коледжі Сумського національного аграрного університету, де здобув фах техніка-електрика. У 2011 році його призвали на строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював трактористом у товаристві «Добробут 12». У 2014-му одружився, цього ж року в нього народився син Владислав. Для родини він був уважним чоловіком і турботливим батьком.
«Мені він сподобався тим, що дійсно був «людиною-святом». Мав гарне почуття гумору, завжди міг підтримати бесіду, завжди усміхнений, товариський, з усіма знаходив спільну мову», – згадала дружина Альона
У березні 2014 року Віталія мобілізували до лав 27-ї окремої артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Відтоді він присвятив себе захисту України.
«Він взагалі дуже мало часу був удома з сім’єю. У нього ніби сенс життя змінився після того, як він там побував, як він побачив, що там відбувається. Були розмови, що коли все закінчиться, він буде працювати десь у цивільному житті. І все одно ніяк не міг звідти вибратися», – розповіла Альона
До 2021-го Віталій брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Сумщину та Харківщину. Обіймав посаду головного сержанта-командира бойової машини реактивного артилерійського дивізіону.
За службу Віталій Дорошенко мав численні нагороди та відзнаки. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «Знак пошани».
Поховали захисника в рідному селі Обложки.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
