Вбиті росією. Назар Петриків був уродженцем Львівщини. Працював в НЕК «Укренерго». У перший день повномасштабного вторгнення вирішив долучитися до лав захисників. 28 березня біля міста Попасна Луганської області він потрапив у полон. Назар Петриків загинув внаслідок авіатрощі ІЛ–76 у Бєлгородській області Росії. Він був серед військовополонених, які мали повернутися додому в межах обміну…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Назар Петриків
Солдат Назар Петриків загинув 24 січня 2024 року внаслідок авіатрощі ІЛ–76 у Бєлгородській області Росії. Він був серед військовополонених, які мали повернутися додому в межах обміну. Воїнові навіки 31 рік.
Назар народився 23 квітня 1992 року в селі Станків Львівської області. Після 9 класу навчався у Стрийському коледжі, а згодом – у Львівському національному аграрному університеті за спеціальністю «Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі». Пізніше влаштувався на роботу у Західне територіальне управління обслуговування мереж НЕК «Укренерго». Працював інженером-метрологом.
У перший день повномасштабного вторгнення Назар вирішив долучитися до лав захисників. Мамі повідомив про це телефоном: «Коли я повернулася додому, він уже стояв із зібраним рюкзаком. Просила: «Чекай, ще встигнеш. Сьогодні тільки перший день війни». Він сказав, що мусить хтось іти, адже батько у старшому віці, а молодший брат ще малий. Я просила, плакала, але Назар не слухав. Поцілував мене і сказав: «Можливо, більше не побачимося. Пам’ятайте, я вас усіх люблю», – розповіла Галина Ярославівна.
Назар воював у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Обіймав посаду номера обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
28 березня близько 18:00 біля міста Попасна Луганської області він потрапив у полон. Тоді внаслідок ворожої атаки захисники втратили контроль над однією із позицій. Пізніше мати дізналася, що Назара тримають у тюремній камері російського міста Вязьма.
«Побратими, яких обміняли, розповідали, що найбільше Назар шкодував, що мало уваги приділяв мамі. Після повернення з полону хотів попросити вибачення й почати життя з нової сторінки. Він любив розповідати побратимам історії про родину: як щонеділі ходили до церкви, які мали звичаї на свята. Він дуже хотів жити, будував плани на майбутнє. Планував після повернення закінчити вдома ремонт і побудувати сауну. Мріяв влаштувати особисте життя й піклуватися про сина, який чекав на нього вдома», – сказала Галина Ярославівна
Назара поховали на Алеї Героїв у місті Стрий на Львівщині.
У нього залишились батьки, брат, бабуся, син і колишня дружина.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
