Вбиті росією. Юрій Калінкін був уродженцем Сахалінської області РФ. Жив у місті Марганець Дніпропетровської області. Мав особливу харизму та почуття гумору. Поза роботою створював власну комп’ютерну гру, яка не буде тепер закінчена, писав фантастичні оповідання, захоплювався історією та історичним фехтуванням. На третій день повномасштабного вторгнення чоловій добровольцем став до лав ЗСУ. Під час виходу на бойове завдання він із двома побратимами зіткнувся в лісосмузі з окупантами, переодягненими в форму ЗСУ. Ціною власного життя врятував побратимів…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Юрій Калінкін
Загиблі Захисники України: Юрій Калінкін
39-річний молодший сержант Юрій Калінкін на псевдо Гагарін поліг 4 липня 2023 року біля села Рівнопіль Волноваського району Донецької області. Під час виходу на бойове завдання він із двома побратимами зіткнувся в лісосмузі з окупантами, переодягненими в форму ЗСУ. Ціною власного життя оборонець дав можливість відійти товаришам.
Юрій народився в селі Шебуніно Сахалінської області РФ. Жив у місті Марганець Дніпропетровської області. Працював у компанії SoftServe на посаді Middle Software Engineer. Мав особливу харизму та почуття гумору, тож командні зустрічі завжди наповнював позитивом. Не боявся брати складні завдання.
Постійно навчався і допомагав колегам. Вони пригадують: коли тільки закінчився COVID-карантин, у Дніпрі в один із офісів компанії хтось щоранку приносив смаколики. Виявилося, то Юрій їздив до пекарні й купував щось смачне для команди – хотів, щоб день колег починався з усмішки та смачної кави з круасаном.
На третій день повномасштабного вторгнення чоловій добровольцем став до лав ЗСУ. У 120-й бригаді територіальної оборони обіймав посаду командира зенітного ракетно-артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 232-го батальйону. Був одним із лідерів підрозділу.
«З Юрою ми знайомі більш ніж 10 років. Це була дуже незвичайна людина. Серед друзів його часто називали «самурай» або «лицар». В нього були жорсткі принципи та правила. Для нього не було напівтонів, він завжди був на стороні правди. Допомагати на вулиці незнайомим людям – це про нього. На роботі він завжди був надвідповідальною людиною, яка не вміла і не хотіла робити щось у пів сили. Поза роботою він створював власну комп’ютерну гру, яка не буде тепер закінчена, писав фантастичні оповідання, захоплювався історією та історичним фехтуванням. Справжній лицар у повному розумінні цього слова. Його дуже бракуватиме», – сказав колега Юрій Ніколаєв.
Поховали воїна у місті Марганець.
У нього залишились батьки та брат.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
