Вбиті росією. Роман Осипенко був уродженцем Києва. Займався плаванням та східними єдиноборствами. У листопаді 2020 року доєднався до 36 ОмБР. 2 березня 2022 року він записав голосове з чужого телефона, передав привіт рідним і сказав, що все добре. А 17 березня Роман разом із побратимом евакуйовував пораненого. Поруч стався вибух… «Все, що в мене залишилося – це татуювання його почерком і коробка з речами, які досі пахнуть Ромою», – розповіла наречена юного Захисника…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Роман Осипенко
Загиблі Захисники України: Роман Осипенко
Старший матрос Роман Осипенко на псевдо Черепок поліг у Маріуполі 17 березня 2022 року внаслідок влучання ворожого снаряда. Воїнові назавжди 21.
Роман народився 26 квітня 2000 року в Києві. Навчався у школі №118 у спортивному класі. Займався плаванням.
«Син у дитинстві та юності був везунчиком. Це багато хто помічав. Він був дуже товариським, легко знаходив спільну мову з людьми. Мав багато друзів. А ще був дуже рухливим», – сказав батько Сергій.
У шостому класі почав займатися східними єдиноборствами, зокрема кікбоксингом. Згодом став кандидатом у майстри спорту, пізніше посилено тренувався в ММА.
«Я намагався виховати Рому справжнім чоловіком і це вдалося. Він був справедливим, чесним, добрим і чуйним, завжди допомагав друзям», – розповів батько
На фанатський сектор «Динамо» Роман прийшов ще в старших класах. Згодом отримав запрошення до першого складу молодого колективу «North Company» – відстоював клубні кольори на стадіоні та за його межами.
«Коли настав час іти до війська, я запропонував йому морську піхоту. Я сам під час АТО служив у @36obmp . У листопаді 2020 року Роман доєднався до цього підрозділу. Після перших навчань отримав підвищення до старшого стрільця», – сказав батько
У 2020 році Роман познайомився з Іриною: «Він завжди вирізнявся своєю стійкістю і світлом. Завжди з усмішкою. З перших хвилин між нами був особливий звʼязок, – розповіла кохана дівчина. – Він був молодшим за мене, але мав такий внутрішній стрижень і силу, що це захоплювало. Він був уособленням чоловіка: розумний, стриманий, сильний, уважний, вихований. Батьки можуть ним пишатися – він виріс неймовірною людиною. На нього завжди можна було покластися. Він жодного разу не порушив слова. Жодного разу мене не підвів».
З весни 2021 року закохані мешкали у Миколаєві. У серпні Романа відправили на Зміїний – на навчання зі стрибків. Коли повернувся, зробив коханій пропозицію – і вона сказала «так».
«Ми зустріли Новий рік – лише добу були разом, бо до свят і після Рома був у лікарні. Це була наша остання зустріч. 23 лютого його виписали. 24-го почалося повномасштабне вторгнення. Ми були на звʼязку ще кілька днів. Роман завжди мав фарт і вмів виходити зі складних ситуацій. 2 березня він записав голосове з чужого телефона, передав привіт рідним і сказав, що все добре. Я більше ніколи не чула його голосу», – розповіла Ірина
Роман разом із побратимом евакуйовував пораненого – поруч стався вибух, і воїна смертельно поранило уламками.
«Все, що в мене залишилося – це татуювання його почерком і коробка з речами, які досі пахнуть Ромою. Я памʼятатиму свого коханого довше, ніж знала», – сказала Ірина
Побратими поховали Черепка у братській могилі на території парку імені Петровського.
Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У Романа залишилися батько, мати, старший брат і кохана.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
