Вбиті росією. Микола Пупій був уродженцем Чернігівщини. Навчався в Харкові. Був направлений на роботу до Маріуполя. Там багато років працював прокурором. Любив співати й танцювати. Останні роки жив сам. На пенсії не полишав праці – був юристом у державному банку. В той день чоловік повертався додому з магазину, коли снаряд розбив багатоповерхівку, де він жив…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Микола Пупій
Загиблі у Маріуполі: Микола Пупій
Микола Пупій загинув 6 березня 2022 року в Маріуполі. Чоловік повертався додому з магазину, коли снаряд розбив багатоповерхівку, де він жив.
Миколі було 87 років. Народився у селі Ладинка на Чернігівщині. Дитиною пережив Другу світову війну. Родичі любили згадувати, як він, побачивши німецький літак, ховав свій картуз. Переживав: німці подумають, що він солдат, і вб’ють його.
Микола рано втратив маму. Коли ж батько одружився вдруге, то пішов жити до тітки Тетяни.
В юності хотів стати льотчиком, навіть закінчив училище. Але під час останньої медкомісії виявилося, що показники його зору не відповідають нормативним.
Далі вирушив у Харків, де закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.
Миколу направили на роботу до Маріуполя. Там багато років працював прокурором. Одружився, у сім’ї народилася донька.
Останні роки чоловік жив сам. Перша дружина та їхня донька померли. Згодом він втратив і другу дружину.
Підтримував зв’язок із племінницею та родиною доньки другої дружини.
Миколу згадують веселим, товариським. Він любив співати й танцювати.
На пенсії не полишав праці – був юристом у державному банку, а остаточно залишив роботу в 78 років.
«Ми з дядьком поговорили телефоном у перший день вторгнення. Він казав, що піде по хліб. А потім я не змогла йому додзвонитися. Лише влітку дізналася, що сталося. Андрійович загинув, його прикопали біля під’їзду. Поховати не було можливості через постійні обстріли. Що з тією могилою зараз, – невідомо», – поділилася Віра Пашко, племінниця загиблого
«У нього завжди на першому місці була робота. Потім – риболовля. В нього так багато інвентаря було: вудки, спінінги, наживки… Дядько добряк був. Сумував за рідними місцями. Дуже чутлива гарна людина, пережив багато втрат. Він зростав у війну. І війна відібрала його життя», – додала Віра
У Миколи Пупія з близьких родичів залишилася лише племінниця
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
