Меморіал: вбиті росією. Захисник Ростислав Яцканич, 21 рік, Маріуполь, квітень

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Ростислав Яцканич

Солдат Ростислав Яцканич на псевдо Рафік поліг 19 квітня 2022 року в місті Маріуполі Донецької області. Йому назавжди 21 рік.

Ростислав народився 13 вересня 2000 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині. У 2002-му родина переїхала до села Китайгородка Дніпропетровської області. Тут хлопець пішов до дитячого садка, а згодом до школи.

«У старших класах почав займатися кікбоксингом, їздив на змагання, отримував нагороди. У вільний час захоплювався онлайн-іграми. Самостійно зібрав кошти на мотоцикл. Любив кататися на ньому, часто возив молодших брата і сестру», – розповіла мати Тетяна.

У 2018 році Ростислав вступив до Донецького юридичного інституту МВС в Кривому Розі на спеціальність «Право». Через рік залишив навчання – зрозумів, що цей напрям не відповідає його інтересам. Після цього вступив до Запорізького професійного ліцею автотранспорту, де здобував спеціальності

«Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів» та «Водій колісних транспортних засобів категорії В».

«Був добрим, веселим і світлим хлопцем. Завжди допомагав по господарству, підтримував друзів, ніколи не залишав їх у біді. На перший погляд міг здатися м’яким і поступливим, але ті, хто знав його ближче, бачили сильний характер і принциповість. Син ніколи не вчиняв всупереч власній совісті та завжди відстоював те, що вважав правильним», – сказала Тетяна

Наприкінці квітня 2021-го Ростислава призвали на строкову службу. Згодом підписав контракт із 15 БрОП НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади. Обіймав посаду навідника.

У вересні Ростислав вирушив на військові навчання в Запорізьку область. У листопаді його направили на навчання в зону АТО. Мати востаннє обіймала сина 5 листопада, а вже 9-го він поїхав до місця служби. Ростислав щодня телефонував і писав рідним, а Новий 2022 рік сім’я зустрічала, спілкуючись із ним телефоном. Додому Рафік мав повернутися в середині лютого.

«Вранці 24 лютого я написала сину, а він відповів: «Не вір, усе добре, це неправда». Намагався мене заспокоїти. Згодом попросив зібрати речі й виїжджати якнайдалі. Коли вони вже були в Маріуполі й ще залишався зв’язок, ми навіть могли спілкуватися по відео. Але син майже не дивився мені в очі й лише казав: «У мене все добре». Якщо й розповідав про якісь труднощі, то завжди з усмішкою. Ростислав дуже турбувався про нас. Його батька теж мобілізували, я залишилася вдома сама з двома дітьми. Казав, що може переказати гроші, бо в нього вони є, а витрачати немає де. Одного разу написав моїй двоюрідній сестрі, що якщо з ним щось трапиться, то вони мають підтримати мене, бо мені буде дуже важко це пережити», – розповіла мати

26 березня Ростислав отримав поранення. Востаннє рідні отримали від нього повідомлення 5 квітня 2022 року о п’ятій ранку. Після виходу оборонців Маріуполя в полон військова частина надала йому статус зниклого безвісти. Лише наприкінці листопада 2022 року родині повідомили про збіг ДНК.

Поховали оборонця на кладовищу у селі Китайгородка.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

У Ростислава залишилися батьки, сестра і брат

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/