Вбиті росією. Віталій Булаш був уродженцем Донецька. Жив у Вугледарі, а вже дорослим переїхав до Тернівки. Працював на шахтах. У вільний час Віталій любив рибалити, збирати гриби, грати в комп’ютерні ігри. Того дня Віталій повертався з роботи службовим автобусом. О 15.44 зателефонував дружині Тетяні, розповідав, що їхній транспорт атакували російські дрони; автобус горить, а в нього самого пошкоджені ноги. Попросив викликати «швидку». А потім стався повторний удар…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Віталій Булаш
Загиблі у Тернівці: Віталій Булаш
Вбиті росією. Віталій Булаш був уродженцем Донецька. Жив у Вугледарі, а вже дорослим переїхав до Тернівки. Працював на шахтах. У вільний час Віталій любив рибалити, збирати гриби, грати в комп’ютерні ігри. Того дня Віталій повертався з роботи службовим автобусом. О 15.44 зателефонував дружині Тетяні, розповідав, що їхній транспорт атакували російські дрони; автобус горить, а в нього самого пошкоджені ноги. Попросив викликати «швидку». А потім стався повторний удар…
Життя 46-річного шахтаря Віталія Булаша обірвалося 1 лютого 2026 року в місті Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Того дня він із колегами повертався з роботи службовим автобусом. Шахтарів атакували російські безпілотники. Тоді загинуло 12 людей.
Віталій народився у Донецьку в родині шахтарів. До третього класу пішов у Вугледарі. В 1996 році працевлаштувався на свою першу шахту. 2008-го переїхав із Донеччини до Тернівки, де пішов працювати на шахту «Самарська». Останнім часом працював на шахті «Павлоградська». Був гірничим майстром підземним дільниці підготовчих робіт №7.
1 лютого 2026 року Віталій повертався з роботи службовим автобусом. О 15.44 зателефонував дружині Тетяні, розповідав, що їхній транспорт атакували російські дрони; автобус горить, а в нього самого пошкоджені ноги. Попросив викликати «швидку».
«Коли я вибігла з дому, щоб вирушити до місця пригоди, сусід сказав, що «швидкі» звідти вже поїхали. Я почала телефонувати у всі лікарні, морги, але чоловік нікуди не надходив», – сказала дружина
Того ж дня Тетяні зателефонував керівник Віталія і повідомив про його загибель. Чоловіка поховали в Тернівці поряд із іншими загиблими шахтарями.
«Віталій був добрий, чуйний, турботливий батько і чоловік. Ми були разом вісім років. Мою доньку він виховував, як рідну дитину. Незабаром у нас з’явився спільний син», – сказала Тетяна
Вона додала, що у вільний час Віталій любив рибалити, збирати гриби, грати в комп’ютерні ігри.
У Віталія Булаша залишилися дружина, син і донька
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
