Вбиті росією. Євген Марущак був уродженцем Одещини. Мав фах слюсаря-автомеханіка. У 2023 році підписав контракт із ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення ударних безпілотних комплексів. «Коханий не встиг познайомитися зі своїм сином, про якого так мріяв. Назар народився через місяць після похорону, і це найбільше мені болить», – поділилася дружина полеглого бійця…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Євген Марущак
Загиблі Захисники України: Євген Марущак
Сержант Євген Марущак народився 17 липня 2000 року в селі Вижине на Одещині. Жив у селі Петродолинське. Закінчив Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту, де опанував фах слюсаря-автомеханіка. Працював будівельником. Захоплювався автомобілями та ремонтував їх.
У 2023 році підписав контракт і доєднався до 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України, де був помічником гранатометника. Отримав відзнаку за навчання у Великій Британії та Норвегії. У 2024-му служив на Херсонському напрямку. Мав статус учасника бойових дій.
На початку 2025 року Євгена перевели на Харківський напрямок. Воював у складі 15 БрОП НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади, де обіймав посаду командира відділення ударних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення. Псевдо Могорич узяв від прізвища матері.
Євген Марущак поліг 6 травня 2025 року біля села Мала Шапківка Купʼянського району Харківської області. Воїну було 24 роки.
«Коханий не встиг познайомитися зі своїм сином, про якого так мріяв. Назар народився через місяць після похорону, і це найбільше мені болить. Чоловік був світлою, доброю, чуйною та найкращою людиною. Він любив життя, цінував моменти, умів підтримати кожного, хто цього потребував. Завжди мав усмішку на обличчі, його очі сяяли життям, і так гірко, що це життя в нього відібрали й не дали можливості продовжувати допомагати людям, захищати близьких та ростити сина.
Побратими поважали його за надійність, відповідальність і людяність. Він мав багато друзів і знайомих, серед яких був душею компанії – там, де був Євген, завжди лунав сміх. Сімʼя для нього була опорою та відрадою, а він для сім’ї був цілим світом. Мрію про власний дім так і не встиг здійснити, але залишив по собі велику любов, світлу пам’ять і приклад справжнього воїна-захисника», – написала дружина Людмила
Поховали воїна в селі Петродолинське на Одещині.
У нього залишилися дружина, син, батьки та двоє братів.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
