Вбиті росією. Олексій Шурко був уродженцем Донецька. Працював головним інженером та на керівних посадах багатьох виробничо-промислових підприємств. У 2014 році переїхав у Слов’янськ. Працював на керівних посадах підприємств «Словміськводоканал» та «Вода Донбасу». Був нагороджений відзнакою Президента – медаллю «За оборону України». Завжди допомагав людям, навіть незнайомим. Був дуже начитаним. Любив прогулянки з родиною, був доброзичливим та жартівливим… Того дня він їхав автомобілем по трасі Словʼянськ-Краматорськ, коли машину атакував ворожий fpv-дрон.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олексій Шурко
Загиблі на Донеччині: Олексій Шурко
Життя Олексія Шурка відібрав російський обстріл. 8 квітня 2026 року він їхав автомобілем по трасі Словʼянськ-Краматорськ, коли машину атакував ворожий fpv-дрон. Олексій отримав тяжкі поранення, від яких 10 квітня помер у лікарні Харкова. Йому було 56 років.
Олексій народився 28 лютого 1970-го в Донецьку. Навчався у 57-й школі. Проходив строкову службу у військах ППО. Отримав вищу інженерно-технічну освіту за двома спеціальностями у Донецькому політехнічному інституті. Згодом закінчив ще один виш за фахом «Економіка та управління на підприємстві».
Працював головним інженером та на керівних посадах багатьох виробничо-промислових підприємств Донецька. Зокрема, на ВАТ «Точмаш» та ТОВ «Донецькспецсталь».
У 2014 році, коли Донецьк захопили російські бойовики, Олексій переїхав у Слов’янськ. Тут упродовж декількох років працював на комунальному підприємстві «Словміськводоканал» – спочатку головним інженером, потім генеральним директором. У 2021 році очолив обласне комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», з 2022-го працював на цьому підприємстві головним інженером. Був нагороджений відзнакою Президента – медаллю «За оборону України».
«Батько був дуже працьовитим і відповідальним. Його інженерні рішення не раз допомагали долати проблеми обласного масштабу. З початку повномасштабної війни він майже цілодобово був на роботі, навіть у вихідні виїжджав на об’єкти, – розповів старший син Петро. – Завжди допомагав людям, навіть незнайомим. Був дуже начитаним. Захоплювався полюванням. Любив прогулянки з родиною, був доброзичливим та жартівливим. Для нас із молодшим братом він назавжди залишиться супергероєм».
Поховали Олексія Шурка на Жулянському кладовищі в Києві. У нього залишилися двоє синів.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
