Меморіал: вбиті росією. Юлія Коваль, 45 років, Харківщина, квітень

Вбиті росією. Юлія Коваль з сестрою та батьком вирушили об’їзними шляхами на мікроавтобусі до Харкова по ліки і їжу для себе та односельців. Вони боялися їхати, але треба було. В селі залишилося багато хворих та дітей…. «Як побачила те чорне поле – всіяне хлібом, ліками, а між ними мої діти… Це не відпускає мене ні вдень, ні вночі», – досі плаче мати…

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Юлія Коваль

Загиблі на Харківщині: Юлія Коваль

Юлія Коваль загинула 16 квітня 2022 року біля села Турове Богодухівського району Харківщини. Вона з сестрою і татом поверталася мікроавтобусом із Харкова, коли раптом пролунав вибух.

Юлія жила у селі Нова Козача, що було в російській окупації. 16 квітня 2022 року вона з рідними вирушили об’їзними шляхами до Харкова по ліки і їжу для себе та односельців.

«Вони боялися їхати, але треба було. В селі залишилося багато хворих – з діабетом, з недугами серця, проблемами з тиском, а ще – багато дітей. Харчі закінчилися, люди були нажахані, – пригадала мама Ірина. – На зворотному шляху, на полі біля села Турове через річку від нас, їхній бус або розстріляли окупанти або ж він наїхав на міну. Мені точно невідомо. За ними їхали люди, вони почули свист, а потім сильний вибух….»

Очевидці події одразу повідомили Ірину Коваль і вона з онукою побігли на місце.

«Як побачила те чорне поле – всіяне хлібом, ліками, а між ними мої діти… Це не відпускає мене ні вдень, ні вночі», – плаче мати

Ірина Коваль викликала на місце події поліцію. Та правоохоронці не надали жінці жодних висновків про причину загибелі родини.

Юлії Коваль було 45 років. Закінчила Харківський національний університет імені Василя Каразіна. Десять років працювала вчителькою української мови і літератури. Потім звільнилася. Мали зі сестрою магазин у місті Золочів на Харківщині.

«Юля була дуже м’яка і добра. З Танюшою якось вирішили займатися благодійністю. Возили гуманітарну допомогу у будинок для літніх людей, у дитячий будинок. Також працювала у польській фірмі з виготовлення дієтичних добавок, організовувала їм в Харкові конференції. Була дуже активна. Займалася спортом», – додала Ірина

Юлія була розлучена. У неї залишилися дорослий син, мати й інші родичі.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/