Меморіал: вбиті росією. Захисник Олександр Симоненко, 27 років, Донеччина, липень

Вбиті росією: Олександр Симоненко був уродженцем Лубнів на Полтавщині. Професійно займався єдиноборствами. Цікавився музикою, автомобілями, смачно готував. Дуже любив собак. Із початком повномасштабної війни добровольцем став на захист України. За місяць до смерті став командиром групи. У нього залишилися дружина і маленький син…

Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Олександр Симоненко

Загиблі Захисники України: Олександр Симоненко

Солдат Олександр Симоненко на псевдо Дєрзкій і Сем загинув 14 липня 2024 року внаслідок ворожого кулеметного обстрілу поблизу селища Нью-Йорк на Донеччині. Захиснику було 27 років.

Олександр народився у місті Лубни на Полтавщині. Опанував фах майстра ресторанного обслуговування у професійно-технічному училищі №53 у селі Войниха. Професійно займався єдиноборствами: фрі-файтом, панкратіоном, грепплінгом, змішаними бойовими мистецтвами. Цікавився музикою, автомобілями, смачно готував. Працював у різних сферах: охоронцем в АТБ, експедитором, піцейолою, таксистом. Але зрештою знайшов себе у військовій справі.

Із початком повномасштабної війни Олександр добровольцем став на захист своєї країни від окупантів. Спочатку був у місцевому ДФТГ №1, згодом мобілізувався до ЗСУ. Служив у 120-му окремому розвідувальному полку. Був кулеметником-розвідником.

Захисника нагородили командирською відзнакою «Готові до спротиву», а також орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Мій коханий – це незамінна людина. Чудовий батько, який робив все для нашого сина Дмитра. Настільки чарівний, харизматичний, веселий, сильний і розумний. За місяць до смерті став командиром групи, чим дуже пишався. Дуже любив собак. Завжди допомагав. Він кохав мене понад усе на світі. Мій коханий житиме, доки живе моє серце, бо моє серце – це і є мій коханий», – сказала дружина воїна Луїза.

Поховали Олександра на Алеї Героїв Новаківського цвинтаря у Лубнах.

У нього залишилися батьки, брат, дружина та син.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/