Вбиті росією: Дмитро Оніпко був родом з Миколаївщини. У мирному житті працював менеджером із продажу автомобільних запчастин. Із перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро добровольцем став на захист Батьківщини та вступив до ТрО. Був командиром розвідувального відділення. Із групою розвідників він вирушив на підмогу до поранених побратимів, які чекали на евакуацію. Під шквальним вогнем група встигла врятувати та вдало завантажити на човен важкопоранених бійців. Але, коли Дмитро вийшов вдруге, щоб забрати загиблого військового, його життя обірвали снайперська куля та ворожий снаряд…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Дмитро Оніпко
Загиблі Захисники України: Дмитро Оніпко
41-річний молодший сержант Дмитро Оніпко загинув 17 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на території острова Білогрудого на Херсонщині. Із групою розвідників він вирушив на підмогу до поранених побратимів, які чекали на евакуацію. Під шквальним артилерійським та стрілецьким вогнем група встигла врятувати та вдало завантажити на човен важкопоранених бійців. Але, коли Дмитро вийшов вдруге, щоб забрати загиблого військового, його життя обірвали снайперська куля та ворожий снаряд.
Дмитро народився та жив у місті Первомайськ Миколаївської області. Закінчив школу №16, а потім Первомайський фаховий коледж Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. У мирному житті працював менеджером із продажу автомобільних запчастин у магазині «EUROTRUCK». У вільний час разом із друзями захоплювався розкопками, риболовлею, автомобілями. Любив ходити до лісу по гриби.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро добровольцем став на захист Батьківщини та вступив до ТрО рідного міста. Служив у 123-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром розвідувального відділення розвідувального взводу 186-го батальйону.
За гідну службу був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» та медаллю «За оборону України».
«Я втратила найкращого сина. Дмитро був турботливим, відповідальним, вмів радіти життю, досягати цілей. Мав добре серце, вірний орієнтир у житті. Завжди допомагав людям, які про це просили. Моя золота дитина!», – сказала його мама Валентина
«Брат був щирою життєрадісною людиною. Завжди на позитиві, мав золоті руки, був вірним другом і душею компанії. Був мужнім і відважним. Ставив цілі, йшов і досягав їх. Він справжній Герой, Воїн, Чоловік! Який рятував життя людей до останнього подиху. Для нашої родини це найтяжча втрата. Рана на серці, яку неможливо загоїти», – додала сестра Марина
Поховали захисника у рідному місті.
У Дмитра залишилися рідні, друзі та побратими.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
