Вбиті росією. Він вивів з ладу близько півтисячі окупантів, щоб помститися за зaгиблиx побратимів і зaкaтовaних українців у Бучі та Бородянці… Командир відділення БПЛА Сергій Павленко був уродженцем Хмельниччини. На початку повномасштабного вторгнення працював програмістом у Польщі. Він організував усе необхідне, щоб мати та молодші сестри могли виїхати за кордон, а потім сказав, що поїхав до іншої країни на роботу: «Синку, а яка та інша країна?» – спитала мама. «Мамо, вона найкраща», – відповів Сергій. Лише за місяць родина дізналася, що Піксель повернувся в Україну та підписав контракт….
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Сергій Павленко
Загиблі Захисники України: Сергій Павленко
Командир відділення БПЛА Сергій Павленко на псевдо Піксель поліг 21 грудня 2024 року поблизу села Руське Порічне в Курській області РФ. Він до останнього відбивав наступ противника. Тепер захисникові назавжди 22 роки.
Сергій народився у місті Дунаївці на Хмельниччині. Навчався у місцевій школі №3: був відмінником і мав хист до математики. У 2017 році поїхав до міста Кельце в Польщі, де опанував спеціальність техніка-інформатика.
На початку повномасштабного вторгнення працював програмістом у Польщі. Він організував усе необхідне, щоб мати та молодші сестри могли виїхати за кордон, а потім сказав, що поїхав до іншої країни на роботу:
«Синку, а яка та інша країна?» – спитала мама.
«Мамо, вона найкраща», – відповів Сергій.
Лише за місяць родина дізналася, що Піксель повернувся в Україну та підписав контракт.
Сергій керував бойовими дронами, був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ. Ефективно виконував бойові завдання як оператор дронів типу Mavic3/3Т, які скидали саморобні вибухові пристрої, у Донецькій, Сумській і Курській областях.
Саме за дроном Сергія російські строковики йшли здаватися в полон українським десантникам у перші дні Курської операції.
За гідну службу старшого солдата Сергія Павленка нагородили орденами «За мужність» ІII і ІІ ступенів, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» і нагрудним знаком «Відзнака 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади».
«Він вивів з ладу близько півтисячі окупантів, щоб помститися за зaгиблиx побратимів і зaкaтовaних українців у Бучі та Бородянці. Завжди говорив, що на силу ми маємо відповідати силою. Він захистив дуже багато піхотинців, не допустивши російські війська до лінії бойового зіткнення. Піксель був очима наших штурмовиків, а також скидами зупиняв ворожі штурми і знищував окупантів на підходах до наших позицій, завдяки чому десантники не вступали в стрілкові бої. Побратими й командування говорили, що від нього неможливо сховатися. Він був готовий битися до останнього, завжди, за будь-яких умов, бо він був достойним Воїном», – розповіла його дівчина Катерина Петренко
«Я завжди знав, що він зробить свою справу до кінця. Він залітав в такі щілини і не лишав ворогу жодних шансів лишитися на нашій території», – розповів колишній командир 80-ї бригади Еміль Ішкулов
«Стільки відваги та військової доблесті я ні в кого не бачив. З ним можна було йти в саме пекло», – додав побратим на псевдо Діджей
«Його майстерність перевершити буде дуже важко. Коли Піксель виходив на позиції, всі були спокійні. Коли він працював, на лінії зіткнення були тиша та спокій», – зазначив командир взводу безпілотних комплексів Павло Пец
«Це найбільший подвиг – взяти на себе відповідальність, ризикувати своїм життям заради ближніх. В ім’я ідеї, свободи та справедливості. І навіть в таких умовах він зберіг своє світло та примножив доброту до цього світу… На третьому побаченні Сергій подарував рожеві троянди з кільцями від ста гранат, які скинув на окупантів. У цьому був весь він: ніжний та романтичний, проте нещадний до ворога. Умів дивувати, підтримувати, вмів жити та любити», – додала Катерина
Поховали Героя на міській Алеї Слави в рідних Дунаївцях.
У Сергія залишилися батьки, сестри, дідусь, бабуся, дядько, тітка, рідні, побратими та дівчина.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
