Вбиті росією. Олег Ратушинський був уродженцем Дніпропетровщини. За професією – електрик. З осені 2014 року служив в «Азові». Він був одним із 72 добровольців, які прилетіли на гелікоптерах в оточене ворогом місто, щоб стати пліч-о-пліч із побратимами проти російських окупантів… Тіло воїна повернули додому через 1,5 роки після загибелі.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олег Ратушинський
Загиблі Захисники України: Олег Ратушинський
Головний сержант Олег Ратушинський на псевдо Дим загинув 15 квітня 2022 року в Маріуполі. Він був одним із 72 добровольців, які прилетіли на гелікоптерах в оточене ворогом місто, щоб стати пліч-о-пліч із побратимами проти російських окупантів. Воїну назавжди 35 років.
Олег Ратушинський родом з міста Камʼянське Дніпропетровської області. Опанував професію електрика у Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти. Із Анастасією, майбутньою дружиною, разом зростав: з часом дитяча дружба переросла у кохання. Дівчина розповіла, що він змалечку мав войовничий характер.
«Ми познайомилися, коли мені було 5 років, а Олегу – 7. Він був у гумових чоботях і з маленьким топориком. В юності Олег полюбляв ходити лісом наодинці і вже тоді мав великий багаж знань про зброю. Захоплювався історією та досконало знав історію нашої країни. Зробив татуювання з Гербом України і дуже яро показував свої патріотичні погляди. Мав багато однодумців, друзів і знайомих по всій Україні. До речі, більшість із них і стали його побратимами у 2014 році», – сказала Анастасія
У 2011 році вони одружилися та переїхали до села Фурси в Білоцерківському районі Київщини. У подружжя народилося двоє дітей – син Кирило та донька Маргарита.
«Він обожнює дітей, – розповіла дружина. – Для них залишається люблячим татусем, який їх любив і балував, бо дозволяв усе. Його життя – це приклад контрасту: вдома – ніжний та люблячий, на службі – суворий та безжальний».
З осені 2014 року служив в «Азові». Олег Ратушинський брав участь у бойових діях поблизу Маріуполя, Тореза, Шахтарська, Сніжного, Урзуфа. 10 лютого 2015 року полк визволив п’ять населених пунктів на схід від Маріуполя: Павлопіль, Комінтернове, Бердянське, Широкине та Лебединське. Саме після важких боїв Дим зробив на грудях напис «Бути воїном – жити вічно». У 2018 році поблизу Світлодарської дуги був поранений (дружина дізналася про це, лише коли він виписувався зі шпиталю).
З одного боку, Олег шалено любив життя. З іншого – не жалкував за ним, якщо справа стосувалася захисту країни та родини. Постійно тренувався, читав багато військової літератури та проходив курси, більшість із яких були присвячені парамедицині. Невдовзі чоловік уже міг підміняти парамедика за нагальної потреби.
До Маріуполя Олег Ратушинський полетів на гелікоптері 25 березня 2022 року. Це був перший десант, який дістався оточеного росіянами міста. Тоді на бортах, крім добровольців, які укріпили Маріупольський гарнізон, доставили також боєкомплекти, медикаменти та продукти. Дим писав дружині натхненні повідомлення про перемогу, про мужність його полку в бою, про відважність побратимів.
«А ще казав, що у дуже хороша команда, і він впевнений у хлопцях, які з ним поруч, і в своєму командирі, – згадує Анастасія. – Під час переписки одного разу він із жалем казав: «Так багато моїх хлопців немає, і я не розумію, чому я живий, а вони ні! В мене є діти, і моє безсмертя в них, а в більшості загиблих немає навіть діточок».
Навіть коли воїн був у Маріуполі, у самому пеклі, у нелюдських умовах, він писав дружині глибокі повідомлення, сповнені коханням, вдячністю та щастям, а не відчаєм чи скаргою.
«Олег прожив життя так, як йому веліло його серце та дух. А тіло постійно тренував задля перемоги нашої країни. Мій чоловік – справжній воїн, мужній, відважний, сміливий. Герої не вмирають, мій коханий продовжує жити в моєму серці, у наших дітях, літати подихом вітру над своєю рідною Україною», – сказала Анастасія Ратушинська
За життя Дима відзначили багатьма медалями: «За військову службу Україні», «За відзнаку в службі», «За визволення Широкиного 2015», «Захиснику Маріуполя», «За оборону Маріуполя», «За участь у визвольній боротьбі», «Знак пошани захиснику Маріуполя», «Відзнака командувача Об’єднаних Сил», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Посмертно захисника також нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У перші роковини загибелі Олега Ратушинського в селі Фурси на фасаді сільради встановили памʼятну дошку на його честь.
Тіло воїна повернули додому через 1,5 роки після загибелі. Кремували Дима 18 листопада 2023 року в Києві.
Вдома на Героя чекали мама, молодший брат, дружина та двоє дітей.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
