Вбиті росією. Валерія Хлібець була переселенкою з Донбасу, звідки разом з батьками виїхала, коли там оголосили евакуацію. Оселилися у Павлограді на Дніпропетровщині. Але і тут їх дістав кривавий «руський мір». Внаслідок ворожого удару безпілотником зайняла житлова багатоповерхівка. У момент удару родичі саме збиралися виходити з квартири, щоб спуститися в укриття. Не вистачило буквально хвилини. Лєру і її тата притиснуло стіною. Вони загинули. Також не стало також домашніх улюбленців родини – собаки і кішки. Валерію з дитинства в родині лагідно називали Халерка. Вона була маминою донечкою… Мама дівчинки вижила. Вона отримала поранення…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Валерія Хлібець
Загиблі діти України: Валерія Хлібець
Життя 15-річної Валерії Хлібець відібрав російський обстріл безпілотниками міста Павлоград Дніпровської області проти ночі 25 квітня 2025 року. Внаслідок ворожих ударів зайнялася багатоповерхівка. Поряд загинув батько дівчини Олексій, мама Оксана отримала поранення. Не стало також домашніх улюбленців родини – киці Білки і собаки Ройчік.
«У момент удару родичі саме збиралися виходити з квартири, щоб спуститися в укриття. Не вистачило буквально хвилини… Ксюша вже стояла біля дверей із сумкою, її відкинуло вибуховою хвилею в під’їзд. Льошу та Леру, на жаль, придавило стіною», – розповіла тітка Наталія Пакіна
Валерія саме закінчувала девʼятий клас і готувалася до першого у своєму житті випускного. У вільний час захоплювалась малюванням, читала манґу, любила аніме.
Особливе місце в її житті займав собака Ройчік. Вони багато часу проводили разом і лише завдяки погляду могли зчитати настрій одне одного.
«Весела, яскрава, трішки вперта – з дитинства в родині її лагідно називали Халерка. Вона була маминою донечкою. Зі старшою сестрою Женею – дуже різні, однак нерозлучні – як частинки одного серця. Хоча Валерія не мала багато близьких друзів, у неї були знайомі, яким щиро допомагала», – додала тітка
Родина Хлібців виїхала з рідної Донеччини щойно там оголосили офіційну евакуацію. Вирішили рушати до Павлограда, де була можливість для тата Валерії піти на роботу – він хотів допрацювати на шахті, щоб вийти на пенсію за стажем. Надалі планували переїхати під Вінницю, купити там будинок і почати нове, більш спокійне життя.
У Валерії Хлібець залишилися мама, сестра і бабуся.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
