Вбиті росією. Владислав Ковальчук був родом з Житомирщини. Обожнював квіти, які вирощував у своєї бабусі. Працював охоронником у Києві. Того дня він був на роботі. Коли пролунав сигнал повітряної тривоги, він біг до укриття метро станції «Лук’янівська», що через дорогу. Чоловіку не вистачило два кроки, щоби сховатися… Він був єдиною дитиною у своїх батьків.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Владислав Ковальчук
Вбиті росією. Владислав Ковальчук був родом з Житомирщини. Обожнював квіти, які вирощував у своєї бабусі. Працював охоронником у Києві, Того дня він був на роботі. Коли пролунав сигнал повітряної тривоги, він біг до укриття у метро станції «Лук’янівська», що через дорогу. Чоловіку не вистачило два кроки, щоби сховатися… Він був єдиним сином у своїх батьків…
Життя 25-річного Владислава Ковальчука відібрав російський обстріл Києва 18 січня 2025 року. Того дня на світанку, о 5.50, Владислав був на роботі. Коли пролунав сигнал повітряної тривоги, він попрямував в укриття, біг до метро станції «Лук’янівська», що через дорогу. Чоловіку не вистачило два кроки, щоби сховатися – російська балістична ракета влучила неподалік. Владислав отримав поранення від численних уламків й загинув біля метро.
Владислав народився у місті Овруч Житомирської області. З відзнакою закінчив Овруцький професійний ліцей. В Одеській юридичній академії здобув юридичну освіту. Жив у Києві. Працював охоронником у бізнес-центрі «Лувр».
Захоплювався спортом, зокрема любив єдиноборства і футбол. Обожнював квіти, які вирощував у своєї бабусі в селі Гладковичі на Житомирщині.
«Він був чуйною, позитивною людиною. З усіма завжди знаходив контакт і мав багато друзів; вони не можуть змиритися з тим, що Влада більше немає. Влад любив життя, приходив на допомогу іншим, ніколи ні в чому не відмовляв. Навіть тепер, коли він став Янголом, я відчуваю, що він допомагає і знає, коли нам важко… Як змиритись і як жити з болем втрати нашого Влада – ми ще не знайшли відповіді. Сльози, відчай, біль не покидають нас …» – розповіла Тетяна, хрещена й рідна тітка Влада.
Владислава Ковальчука поховали в селі Гладковичі на Житомирщині. У нього залишились мама, тато, бабусі, дідусь, тітка, дядько, двоюрідні сестрички і двоюрідний брат, племінники та друзі
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
