Вбиті росією. Максим Моцевик був уродженцем Донеччини. Мріяв про міцну сім’ю, дітей. У червні 2022 року збирався одружитися. Коли почалася повномасштабна війна, Максим із побратимами був на позиціях на околиці Маріуполя. Одними з перших зустріли наступ ворога. 3 березня російські солдати з танка розстріляли позицію українських захисників. Максим отримав тяжкі поранення. Побратими надали йому першу допомогу й відвезли в лікарню. Згодом російські військові захопили цей медзаклад, а рідних сповістили про смерть бійця….
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Максим Моцевик
Загиблі Захисники України: Максим Моцевик
Старший матрос Максим Моцевик помер 17 березня 2022 року в Маріуполі. 3 березня російські солдати з танка розстріляли позицію українських захисників. Максим отримав тяжкі поранення. Побратими надали йому першу допомогу й відвезли в лікарню. Згодом російські військові захопили цей медзаклад, а рідних сповістили про смерть бійця. Йому назавжди 26 років.
Максим народився 5 січня 1996 року в селі Срібне на Донеччині. Змалку був непосидючим, веселим. Мав пухнасте світле волосся, через яке його часто порівнювали з кульбабкою. У школі добре навчався. Займався футболом, на змаганнях здобував чимало нагород.
«Максим зростав старанним, слухняним. Цікавився всім, – розповів старший брат Олександр. – У рідному селі Срібному через дорогу від нашого дому було футбольне поле і спортивний майданчик. На цьому полі ми й виросли».
У 2019-му Максим закінчив Донецький національний технічний університет за спеціальністю інженер-гірник. Наступного року вступив до лав Державної прикордонної служби України. Служив на посаді радіометриста корабельного складу 23-го загону морської охорони. Дуже пишався, що служить саме в морській охороні.
А ще він був романтичним, згадують близькі. Мріяв про міцну сім’ю, дітей. У червні 2022 року збирався одружитися. Напередодні повномасштабного вторгнення познайомив маму Наталію з коханою Світланою.
Коли почалася повномасштабна війна, Максим із побратимами був на позиціях на околиці Маріуполя. Одними з перших зустріли наступ ворога. Тримали оборону в Азовському морі. Корабель підбили, проте Максиму з побратимами вдалося врятуватися. Битися з окупантами продовжив на суші.
Позицію, де він перебував, розстріляв ворожий танк. Оборонець дістав тяжкі поранення черевної порожнини, легень, втратив ноги. Непритомним Максима транспортували до обласної лікарні інтенсивного лікування. 17 березня ворог захопив її, а наступного дня рідні отримали від лікаря повідомлення про смерть Максима.
«Молодший брат став для мене янголом-охоронцем. Іноді приходить у снах та попереджає про негаразди. Максим був мені також найкращим другом. Він жив і завжди вчиняв по-совісті. Усі справи доводив до кінця», – сказав Олександр
Побратими згадують Максима порядним, щирим. Його поважали, на нього рівнялися.
Максиму Моцевику посмертно присвоєно чергове військове звання старшого матроса й нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
У захисника залишилися мама, старший брат і наречена.
На червень 2025 року тіло оборонця так і не повернули з Маріуполя.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
