Вбиті росією. Олександр Онищенко був уродженцем Полтави. Захоплювався активним туризмом, сплавами на байдарках, вітрильним спортом. Брав участь у змаганнях з веслувального слалому та водного туризму. У 2021-му здійснив подорож на вітрильному катамарані навколо острова Джарилгач… У перші дні повномасштабної війни чоловік долучився до лав ЗСУ і вирушив на фронт.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Онищенко
Загиблі Захисники України: Олександр Онищенко
37-річний старший солдат Олександр Онищенко на псевдо Турист поліг 28 березня 2024 року поблизу села Костянтинівка Донеччини. Він зазнав смертельних поранень внаслідок ворожого авіаційного обстрілу.
Олександр народився 19 серпня 1986 року у Полтаві. Закінчив Полтавський державний аграрний університет. Захоплювався активним туризмом, сплавами на байдарках, вітрильним спортом. Брав участь у змаганнях з веслувального слалому та водного туризму. Популяризував сплави на байдарках та водні походи Розвивав власний бізнес: заснував найбільший у Полтавській області прокат байдарок та спорядження для сплавів, був власником туристичного табору.
У 2021-му Олександр здійснив подорож на вітрильному катамарані навколо острова Джарилгач. За рік до цього була подорож на байдарках навколо Кінбурнської, Тендрівської коси та острова Джарилгач.
У перші дні повномасштабної війни чоловік долучився до лав ЗСУ і вирушив на фронт. Служив у 116-й окремій механізованій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був аеророзвідником підрозділу «АЛЬКОР» у складі 146-го окремого батальйону.
Захисника нагородили нагрудним знаком «За вірність народу України» І та II (посмертно) ступенів, а також почесною нагородою підрозділу «Золота Сова».
«Сашко був людиною-енерджайзером, ніколи не міг всидіти на місці, безмежно любив своє місто та свою країну. Позитивний, щирий та відкритий до людей, завжди намагався усім допомогти. Справедливий, впертий, прямолінійний, чесний і вмотивований. Тож коли у 2022 році розпочалось повномасштабне вторгнення, він просто зібрав речі, документи та пішов до військкомату. Він збирався долучитися до ЗСУ ще у 2014 році, але через травму не зміг це зробити. Про війну Сашко казав: «На війні мене мотивує те, що я бачу досвід, що вже маю за спиною – якби не такі, як ми, то фронт би впав». Він служив у лавах 116 окремої бригади територіальної оборони, під час служби отримав спеціальність навідника ЗУ 23-2, зенітника. Фактично ж – займався аеророзвідкою, лише на Авдіївському напрямку має понад 200 вдалих скидів», – розповіла його дружина Тетяна
Поховали захисника на Алеї Героїв Затуринського кладовища Полтавщини.
В Олександра залишились дружина та батьки.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
