Вбиті росією. Людмила Усенко була уродженкою Київщини. Військовий шлях розпочала в 1993 році. У 2020 році втратила чоловіка, який помер від раку. Це сильно похитнуло сім’ю, але Людмила продовжила службу. 8 лютого 2022 року Людмила Усенко вирушила на чергову ротацію до Маріуполя… 8 травня Людмила востаннє зателефонувала доньці. Попросила берегти себе і бабусю та в жодному разі не здаватися…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Людмила Усенко
Загиблі Захисники України: Людмила Усенко
Штаб-сержантка Людмила Усенко загинула 8 травня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Вона була в одному з бункерів на металургійному комбінаті «Азовсталь», коли туди влучила російська авіабомба. Захисниці назавжди 47 років.
Людмила народилася 1 грудня 1974 року на Київщині. Навчалася в Катюжанській середній школі, любила уроки математики та фізкультури. Опанувала професію техніка електрозв’язку в Гірничо-електромеханічному фаховому коледжі Криворізького національного університету. Вищу освіту Людмила здобула в 2018 році в Національній металургійній академії України за спеціальністю автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій. Працювала швачкою, продавчинею, а згодом техніком електрозв’язку.
Військовий шлях Людмили розпочався в 1993 році, коли вона потрапила на службу до Головного управління внутрішніх військ МВС у Києві. Там зустріла й майбутнього чоловіка: вона працювала у відділі зв’язку, а Сергій був водієм при управлінні. Удвох переїхали служити до військової частини 3011 у Кривому Розі. 23 червня 1995-го одружилися, а за два роки у них народилася донька Олена.
Сергій відстоював незалежність України ще з часів Майдану, а під час АТО виконував бойові завдання на Сході. Людмила з 2016 року мала постійні ротації на Донеччину.
У 2018 році Сергій тяжко захворів: у нього виявили рак легенів 4-ї стадії. У лютому 2020-го чоловіка не стало. Це сильно похитнуло сім’ю, але Людмила продовжила службу.
«Мама дуже важко переживала втрату батька. Для неї тато був коханням всього життя і надійною підтримкою», – розповіла донька Олена
8 лютого 2022 року Людмила Усенко вирушила на чергову ротацію до Маріуполя. Повномасштабне вторгнення застала на посаді старшої спеціалістки вузла зв’язку.
«Після 24 лютого зв’язок з мамою то переривався, то знову поновлювався. Вона нічого не розповідала про службу, щоб мене і свою маму не травмувати. З новин дізнавалися про всі жахіття, що коїлися в Маріуполі», – сказала Олена
8 травня Людмила востаннє зателефонувала доньці. Попросила берегти себе і бабусю, в жодному разі не здаватися, залишатися сильною дівчиною. Тривалий час Людмилу вважали зниклою безвісти, дехто стверджував, що вона потрапила в полон. І лише в березні 2023 року доньці повідомили, що Людмила загинула – підтвердили збіг ДНК від кісток, які залишилися після вибуху.
Людмилу Усенко посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Прощання відбулося 9 березня 2023 року. Захисницю поховали поряд з чоловіком Сергієм на Краматорівському кладовищі в Кривому Розі.
У Людмили залишилися онук, якого вона так і не побачила, донька з чоловіком і його родиною, а також свекруха.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
