Вбиті росією. Максим Чумаченко був уродженцем Одеси. З дитинства займався плаванням, мав багато нагород і здобував перші місця. Коли почалася повномасштабна війна, Максим ще перебував на строковій службі. Однак вирішив стати на захист своєї країни від окупантів. Максим Чумаченко загинув, рятуючи пораненого побратима поблизу села Ступочки…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Максим Чумаченко
Загиблі Захисники України: Максим Чумаченко
Старший солдат Максим Чумаченко на псевдо Максон загинув 6 серпня 2024 року, рятуючи пораненого побратима поблизу села Ступочки на Донеччині. Його життя обірвав ворожий ракетний обстріл. Захисникові тепер назавжди 22.
Максим народився 16 липня 2002 року в Одесі. З дитинства займався плаванням, мав багато нагород і здобував перші місця. Дуже любив майструвати, ліпив фігури з глини, малював картини. Після школи закінчив місцеве морське училище №3, де опанував професію токаря-моториста. Далі хлопця призвали до армії.
Коли почалася повномасштабна війна, Максим ще перебував на строковій службі. Однак вирішив стати на захист своєї країни від окупантів, тому долучився до лав 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Служив на посаді механіка-водія.
За мужність і гідну службу захисника нагородили медаллю «Лицарський хрест».
«Максимка – дуже добра та чуйна дитина. Він завжди всім допоможе: у дитсадку був правою рукою виховательки, любив допомагати накривати на стіл та прибирати; у школі – помічник вчителя з усіх питань; у морському училищі – помічник майстра. Навіть коли потрапив на строкову службу, там теж працював у вільний час в канцелярії. На нього завжди можна було розраховувати, ніколи не підведе. Навіть під час останнього виїзду поїхав рятувати бійця, котрого декілька днів не могли забрати. Де і загинув від вибухової хвилі ракети разом з побратимами.
Він був найстаршим племінником, нашою гордістю і надією. Ріс з дитинства з моїми дівчатами, його сестрами, дружно. Ми чекали його у відпустку 10 серпня, а приїхав у труні в цей час… Нам його не вистачає, частинка мого серця померла разом з ним, а мозок досі не може прийняти, що більше його не побачимо ніколи. Йому тільки 22 роки, все життя попереду. Не повинні дорослі хоронити своїх дітей. Не повинно так бути», – розповіла його рідна тітка Олеся
Поховали молодого воїна на Західному кладовищі рідного міста.
У нього залишилися мати Віра, молодші брат Артем та сестри Анастасія і Дар’я, двоюрідні сестри Влада та Злата, тітка Олеся, бабуся та дідусь, дівчина Аліна, а також багато друзів.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
