Вбиті росією. Віталій Александров був уродженцем Хмельниччина. Мав спеціальність фельдшера. У травні 2024 року Віталій добровільно долучився до ЗСУ. А у жовтні загинув…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Віталій Александров
Загиблі Захисники України: Віталій Александров
Розвідник-радіотелефоніст Віталій Александров на псевдо Алекс загинув 16 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лисівка на Донеччині. Захиснику назавжди 39 років.
Віталій народився 16 травня 1985 року в місті Городок на Хмельниччині, в сім’ї бухгалтерки та токаря. Згодом родина переїхала до містечка Сатанів. Коли Віталію було 11 років, трагічно загинув батько. Відтоді мати виховувала його та сестру сама. Після закінчення 9-го класу Сатанівської загальноосвітньої школи хлопець опанував спеціальність фельдшера у Чемеровецькому медичному училищі. Після строкової служби в армії, Віталія призначили завідувачем фельдшерського пункту у селі Варівці, що на Городоччині. Проте, за спеціальністю чоловік працював недовго: згодом став різнороб у Хмельницькому, а потім поїхав до Києва. Життя змусило братися за будь-яку роботу, тож Віталій працював у продовольчих магазинах, охоронцем у будівельному домі. А у 2016-му влаштувався на Броварський алюмінієвий завод оператором фарбувально-сушильної лінії.
У травні 2024 року Віталій добровільно долучився до ЗСУ. Пройшов тримісячний вишкіл поблизу Житомира. Боронив Батьківщину у складі 132-го окремого розвідувального батальйону на посаді розвідника-радіотелефоніста. Мав звання солдата.
Посмертно Віталія Александрова нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Віталій не раз ризикував життям, витягував побратимів з пекла. Ми чекали виходу на зв’язок, жили від дзвінка до дзвінка. 6 жовтня він вийшов на бойові позиції з побратимами. 19 жовтня я отримала сповіщення, що мій чоловік зник безвісти. Жевріла надія, мозок малював безліч сценаріїв, у яких він залишився живий: полон, інвалідність, але головне, щоб живий! Два тижні безсоння, постійного гортання стрічок новин, телеграм-каналів, вдивляння у кожне живе та мертве обличчя обірвалися 4 листопада сповіщенням про смерть. Віталік – це промінь сонця у похмуру погоду, це мій найкращий чоловік, друг, опора та мій захист від будь-яких негараздів. Тепер він мій Янгол-охоронець, і я відчуваю його поряд», – розповіла дружина Ольга
Поховали захисника у селі Мартинківці Хмельницької області.
У Віталія залишилися дружина, сестра та племінники.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
