Вбиті росією. Станіслав Близнюк був уродженцем Полтавщини. Працював адміністратором медіапроєктів. Цікавився мовами, літературою, історією. Подорожував, займався спортом, малював і писав вірші. Любив свій велосипед і мріяв проїхати марафон. А ще мріяв про равликову ферму. Під час повномасштабного вторгнення Станіслав долучився до війська. Служив санітарним інструктором…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Станіслав Близнюк
Загиблі Захисники України: Станіслав Близнюк
31-річний молодший сержант Станіслав Близнюк на псевдо Лука загинув під час бойового завдання 11 листопада 2024 року поблизу села Липці на Харківщині. Він зазнав смертельних поранень через осколки танкового снаряда.
Станіслав народився 8 липня 1993 року в селі Красна Лука на Полтавщині. Останнім часом жив у обласному центрі. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю «Правознавство». У мирному житті працював адміністратором медіапроєктів. Цікавився мовами, літературою, історією. Подорожував, займався спортом, малював і писав вірші. Любив свій велосипед і мріяв проїхати марафон. А ще хотів створити равликову ферму, жити в селі та розвивати його.
Під час повномасштабного вторгнення Станіслав долучився до війська. Служив санітарним інструктором роти 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» НГУ. Позивний Лука був пов’язаній із селом Красна Лука, яке чоловік дуже любив. Крім того, Станіслав був бойовим медиком, а покровитель лікарів – Святий Лука. Станіслав поєднав ці два значення в одному псевдо.
«Станіслав був надзвичайно світлою та позитивною людиною, люблячим чоловіком і турботливим сином. Любив життя, поспішав жити. Для багатьох був наставником і вірним другом. Був душею компанії, у вільний час писав вірші, дуже любив танцювати. У нього була гарна літературна мова, він був ерудованою людиною. Завжди навчався, дізнавався щось нове», – розповіла дружина Дарина
«Жодного дня не давав спокою: підходив у будь-який час і перевіряв, як ти можеш накласти турнікет чи перемотати ділянку умовного поранення. Постійно брав на себе організацію роботи взводу – обов’язки, які міг і не виконувати. Коли ми були у Серебрянському лісі, разом зі мною виводив і заводив групи бійців на позиції, не цурався фізичної праці, облаштовував позиції», – розповів побратим Юрій
«Ми зайшли у Вовчанськ, Стас йшов одним із перших. Коли окупанти вбили старшого групи, Лука взяв на себе координацію. Коли ми потрапили в засідку і вийшли з неї, він такі страшні рани хлопцям обробляв, що не скажеш, що то не лікар. Був сміливою людиною, відданою своїй бойовій справі, відданою своїм товаришам», – додав побратим Олександр
Захисника нагородили нагрудним знаком командувача Нацгвардії «За доблесну службу».
Поховали Станіслава на кладовищі в селі Красна Лука.
У нього залишилися мати Валентина, батько Микола, дружина Дарина та сестра Оксана.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
