Вбиті росією. Володимир Лістунов був уродженцем Сум. Працював начальником відділу продажів у компанії «Лайк Буд». Цікавився риболовлею, грав у футбол, волейбол і настільний теніс. Слухав рок-музику. Під час повномасштабної війни Володимир воював у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади. Разом із побратимом він намагався врятувати пораненого командира. Їх накрило ворожим вогнем…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Володимир Лістунов
Загиблі Захисники України: Володимир Лістунов
Солдат Володимир Лістунов, псевдо Вовчик, загинув 12 жовтня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області. Разом із побратимом він намагався врятувати пораненого командира. Їх накрило ворожим вогнем, але Володимир вижив і кілька днів пробув на полі бою. Коли приїхала евакуаційна машина, ворог відкрив вогонь – воїн помер від осколкових поранень. Йому було 33 роки.
Володимир народився 11 лютого 1990 року в місті Суми. Закінчив місцевий фаховий коледж Національного університету харчових технологій за спеціальністю «Комп’ютерні технології». Працював начальником відділу продажів у компанії «Лайк Буд».
Володимир цікавився риболовлею – особливо сомів. Грав у футбол, волейбол і настільний теніс. Слухав рок-музику. Самотужки опанував чимало ремонтних навичок: умів працювати з гіпсокартоном, електрикою, встановлювати вікна та сантехніку.
Під час повномасштабної війни Володимир воював у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади. У червні 2023 року, після навчання за кордоном, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Обіймав посаду номера обслуги кулеметного відділення.
«Мій чоловік був патріотом своєї країни. Був ідеальним чоловіком, найкращим татом – донька пізно почала ходити, бо він її не випускав з рук. Завжди допомагав друзям. Фрази, які повторював, коли вже пішов на війну: «Хай буде весна», «А хто, як не ми?», «Таке відчуття, наче життя мене готувало до війни», «Україна – друга матір». Дійсно помирають найкращі», – сказала дружина захисника Марина
Посмертно Володимира нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна у рідному місті на Алеї Слави.
У нього залишилися батько Віктор, мати Зоя, молодший брат Максим, дружина Марина та донька Діана.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
