Вбиті росією. Давид Купріянчук був уродженцем Рівненщини. У 2020 році його призвали на строкову службу, яку проходив у Запоріжжі. Рідним хлопець тоді сказав: «Я ховатися не буду. Відслужу і потім буду вільний». Після її завершення, 1 квітня 2021 року, Давид підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у військовій частині 3057, а згодом перевівся до полку «Азов», де став снайпером…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Давид Купріянчук
Загиблі Захисники України: Давид Купріянчук
Солдат Давид Купріянчук на псевдо Беніто поліг 18 квітня 2022 року під час бойового завдання на території металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі Донецької області. Йому назавжди 20 років.
Давид народився 29 січня 2002 року в селі Малинськ на Рівненщині. Він був найстаршим із чотирьох дітей у родині: мав брата та двох сестер.
«Давид був слухняним, вихованим. Я могла з ним говорити на будь-які теми. З дитинства він любив футбол, мав багато друзів, його поважали і любили, – розповіла мати Світлана. – Любив, коли я питала в нього приклади з таблиці множення. Завжди допомагав молодшим братові та сестрам із уроками. Сам молодшій сестричці дав ім’я – Вікторія, адже це означає «перемога».
Світлана також поділилася спогадом зі шкільного життя сина:
«Допомагала Давидові вчити вірш Тараса Шевченка, він запитав: «Мамо, а якщо я в конкурсі не перше, не друге, а може третє місце займу – купите мені багато цукерок?». Я відповіла, що так. Він тоді перепитав: «А якщо взагалі нічого не займу?». Я знову сказала: «Звісно, куплю». Давид був старанним і дуже хотів навчатися. У тому конкурсі він посів ІІ місце – єдиний переможець від нашої сільської школи. Ми разом пішли в магазин по цукерки».
Давид мав хист до співу. У мирному житті любив проводити з друзями час на природі, а ще рибалити та збирати гриби. «Друг навчив його відрізняти їстівні від отруйних. Давид допомагав мені збирати чорницю, а я її потім продавала», – сказала мати.
Хлопець мріяв стати юристом. Але рідні потребували його підтримки, тому, коли довелося обирати майбутній шлях, Давид зробив вибір на користь робітничої професії. Після 9-го класу вступив до Костопільського будівельно-технічного фахового коледжу. Хотів працювати за спеціальністю і мріяв побудувати власний дім.
У 2020 році його призвали на строкову службу, яку проходив у Запоріжжі. Рідним хлопець тоді сказав: «Я ховатися не буду. Відслужу і потім буду вільний». Після її завершення, 1 квітня 2021 року, Давид підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у військовій частині 3057, а згодом перевівся до полку «Азов», де став снайпером. Дуже любив футбол, тому псевдо взяв на честь улюбленого гравця.
«Син казав, що в цьому підрозділі дуже високий рівень підготовки. Там багато вчать і тренуються, просто так потрапити неможливо. Але Давид зумів і був щасливий», – розповіла мати
За життя отримав відзнаку «Ветеран війни. Учасник бойових дій». Посмертно Давида нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 7 листопада 2023 року одну з вулиць у Малинську перейменували на його честь.
24 жовтня 2022 року воїна поховали на кладовищі в рідному селі.
У нього залишилися мати, брат і дві сестри.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
