Вбиті росією. Данило Тицко був уродженцем Лисичанська. 1 квітня 2022 року, ще будучі студентом Харківського політеху, став на захист країни. Після поранення, якого зазнав у Бахмуті, пройшов лікування та повернувся в стрій. Загинув під час стрілкового бою поблизу села Григорівка в Бахмутському районі Донеччини. Разом із побратимами він пішов на зачистку та тримав зброю до останнього…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Данило Тицко
Загиблі Захисники України: Данило Тицко
Молодший сержант Данило Тицко, псевдо Бріг, поліг 22 квітня 2024 року під час стрілкового бою поблизу села Григорівка в Бахмутському районі Донеччини. Разом із побратимами він пішов на зачистку та тримав зброю до останнього. Захисникові назавжди 22 роки.
Данило народився 28 грудня 2001 року в місті Лисичанськ Луганської області. У 2019 році вступив до Харківського політехнічного інституту: навчався на бакалавра в Навчально-науковому інституті економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу, а також у магістратурі Навчально-наукового інституту енергетики, електроніки та електромеханіки.
1 квітня 2022 року тоді ще студент Данило Тицко добровільно став на захист країни. Спочатку служив у складі підрозділу «Кракен», потім – у 127-й окремій важкій механізованій бригаді.
Після поранення, якого зазнав у Бахмуті, пройшов лікування та повернувся в стрій. Служив у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького. Виконував обов’язки розвідника, гранатометника 1-го розвідувального відділення 2-ї групи спеціального призначення (бойового) загону розвідки.
«У моменти, коли ми починаємо його згадувати та сумувати, його усмішка – це перше, що спадає на думку. Він був дуже вмотивованим і стояв на своєму. Це людина, яка ніколи не чекала на чиєсь схвалення або коментар, він ухвалював рішення самостійно та доводив справу до кінця. Бріг бачив себе та своє майбутнє в службі, з побратимами, які стали для нього його родиною, без перебільшення. Якби Всевишній дав йому шанс на життя, то він би нічого не змінював і йшов до останнього, бо він був, є та залишається безстрашним воїном. Назавжди в серці, назавжди в строю! », – сказала його шкільна подруга Аліка
Данила нагородили нагрудним знаком «За оборону міста-героя Харкова», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» із відзнакою «Гілка дубового листя», а вже посмертно – нагрудним знаком «Хрест Хоробрих».
Поховали воїна на Алеї Слави Лук’янівського кладовища Києва.
У нього залишилися мама та молодший брат.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
