Вбиті росією. Олександр Гордієнко був головою обласної асоціації фермерів, а також депутатом Херсонської обласної ради. Вів активну соціальну та громадську діяльність. Після звільнення правого берега Херсонщини вивіз сімʼю до Одеси, а сам повернувся в рідну область. Обробляв землю, навчився розміновувати поля. Боровся з ворожими дронами за допомогою РЕБ і збивав їх рушницею… Він завжди наголошував: «Я ж Гордієнко, я козацького роду, мене не так легко вигнати зі своєї землі».
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Гордієнко
Загиблі на Херсонщині: Олександр Гордієнко
Життя фермера Олександра Гордієнка відібрала російська армія 5 вересня 2025 року. Ворог атакував безпілотником автівку, в якій він перебував поблизу села Урожайне на Херсонщині.
Олександрові було 58 років. Народився у селі Тихий Лиман Каховського району Херсонщини. Закінчив Херсонський державний аграрно-економічний університет. Жив у Бериславі. Очолював фермерське господарство «Гордієнко» і був головою обласної асоціації фермерів, а також депутатом Херсонської обласної ради. Вів активну соціальну та громадську діяльність.
«Усього за три дні до трагедії зустрічався з прем’єр-міністеркою України, розповідав про проблеми аграріїв, боровся за звільнення від оподаткування тих землеробів, яким доводиться працювати в страшних обставинах. Мав зустрічі з президентом Володимиром Зеленським на з’їздах представників бізнесу Херсонщини. Завжди представляв інтереси громади, умів достукатися до влади», – розповіла донька Аліна Гордієнко.
Після того, як Збройні Сили України звільнили правий берег Херсонщини від окупації, вивіз сімʼю до Одеси, а сам повернувся в рідну область. Обробляв землю, навчився розміновувати поля.
Самотужки розмінував тисячі гектарів, звідки вивіз понад 5 тисяч протитанкових мін. Рятував від обстрілів техніку й працівників. Боровся з ворожими дронами за допомогою РЕБ і збивав їх рушницею, якою майстерно володів.
Обожнював катання верхи і мисливство. Разом із друзями їздив полювати в різні куточки України. Вів здоровий спосіб життя, відвідував спортивний зал. Багато часу присвячував родині.
«Батько був людиною неймовірно широкої душі, лідером за характером. Чудовий син, тато і дідусь. Від нього ми навчилися, що сімʼя – це найвища цінність. Він завжди наголошував: «Я ж Гордієнко, я козацького роду, мене не так легко вигнати зі своєї землі». Дітям і внукам прищепив риси лідерів і переможців. Він – характерник, ішов до кінця, довгий час відбивався від ворожих безпілотників, бувало, що сікло йому машину або і його ранило. Але то була справа принципу! Вселяв нам безперервний оптимізм. Ми, як сім’я, дуже переживали за нього, просили берегти себе, але водночас повністю розділяли його діяльність», – додала Аліна
В Олександра залишилися донька, два сини, онуки й інші рідні.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
