Вбиті росією. Артур Таран жив на Дніпропетровщині, де піклувався про паралізованого батька та хвору бабусю. Працювати на ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб». Захоплювався нумізматикою, збирав поштові марки, цікавився історією та старовинними предметами. Особливе місце у його житті посідали тварини – дуже любив свого собаку. Артур загинув поблизу села Гончарівка в Курській області РФ. Коли він ненадовго вийшов з укриття, стався потужний вибух…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Артур Таран
Загиблі Захисники України: Артур Таран
31-річний боєць Артур Таран поліг під час бойового завдання вранці 7 лютого 2025 року поблизу села Гончарівка в Курській області РФ. Коли він ненадовго вийшов з укриття, стався потужний вибух унаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Побратими намагалися врятувати Артура, проте це виявилося неможливим – він зазнав множинних смертельних поранень.
Артур народився 19 серпня 1993 року. Закінчив середню школу №43 міста Гомеля, а потім і місцевий державний коледж будівельників. Згодом повернувся до України: жив у селищі Обухівка Дніпропетровської області, щоб піклуватися про паралізованого батька та хвору бабусю. Тоді Артур почав працювати на ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб», поєднуючи важку фізичну працю з доглядом за родиною. Також підробляв, щоб забезпечити близьких усім необхідним.
Артур мав різносторонні інтереси. Він захоплювався нумізматикою, збирав поштові марки, цікавився історією та старовинними предметами. Особливе місце у його житті посідали тварини – дуже любив свого собаку, дбав про нього з великою турботою. Також цікавився новітніми технологіями, особливо у сфері безпілотної авіації, що згодом стало важливою частиною його служби на фронті.
Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем 253-го окремого штурмового батальйону УДА «Арей», що в складі Сил територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду оператора відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
«Я старший на 15 років брат Артура. У нас були різні батьки, і Артур з раннього дитинства ріс практично без батька. Наші стосунки були навіть не просто братніми – я сприймав його як сина. Ми дуже любили одне одного. Через два тижні після нашої останньої розмови Артура не стало. Він був добрим, щирим і чуйним. Дуже любив маму та мою доньку – свою племінницю. Ще школярем, живучи в Білорусі, він мріяв про повернення до України, яку вважав своєю справжньою Батьківщиною. Останніми його словами до мене були: «Я люблю тебе, брат». Я тебе теж дуже люблю, моя кровинушка. Спочивай з миром, брате», – написав Олександр Тарасенко
Посмертно Артура Тарана нагородили нагрудним знаком батальйону «Арей» за мужність, героїзм і відданість бойовому братству.
Поховали воїна у селі Обухівка на Дніпропетровщині.
У нього залишилися мати, старший брат та інші рідні.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
